Сьогодні для українця бокс – це не лише вид спорту, а й привід для гордості. Сто ж років тому в Галичині змагання боксерів вважалися чимось екзотичним, а жителі старого Станиславова взагалі не розуміли, чим же вони цікаві. Лише значно пізніше мешканці міста полюбили цей видовищний вид спорту.
В квітні 1912 року у Львові в Палаці спорту відбувся “американський” боксерський матч, який викликав значний інтерес у жителів міста. Преса повідомляла, що такий матч був першим у Галичині, хоч окремі боксерські поєдинки проходили у Львові й раніше.
14 квітня 1912 року другим містом, де мав пройти цей матч, мав стати Станиславів. Газетярі зазначали, що це велика честь для міста. Як бачимо з оголошення в “Кур’єрі станиславівському” від 7 квітня 1912 року, “американський” матч планувалося провести в пів дев’ятої вечора у залі “Сокола” (нині площа Міцкевича, 2).
Щоб запобігти великому напливу охочих придбати квитки, їх продавали у двох місцях – книгарні Альбіна Штаудахера і міському фотопластикумі. Читачів переконували придбати квитки якнайшвидше, бо організатори сподівалися приїзду великої кількості глядачів з околиць міста. Разом з боксерами до Станиславова прибув знаменитий тренер з Мексики. Поєдинок мав відбутися між відомим у ті часи польським боксером Каролем Сонсядою, який брав участь у змаганнях в Парижі й Лондоні, та його суперником Бухом. Перед тим, як виїхати до Станиславова, боксери пройшли двотижневе тренування у Львові. Судити матч узявся відомий львівський спортсмен Роман Ковальський, а додатково оживити дійство мав місцевий музичний оркестр.
І чим же закінчилась ця гучна спортивна подія, яка могла б назавжди ввійти в літопис міста? А нічим. “Кур’єр станиславівський” від 21 квітня 1912 р. повідомив сенсаційну новину: боксерський матч у залі “Сокола” було скасовано в останню хвилину через … порожню залу. Важко сказати, чому мешканці міста проігнорували таке цікаве спортивне дійство, незважаючи на потужну рекламу. Може, засуджували цей агресивний вид спорту? Бокс у кінці ХІХ й на початку ХХ ст. був значно жорстокішим, ніж у наші дні. Не рідкістю були важкі травми й навіть загибель спортсменів. Так, у 1897 році всіх шанувальників спорту вразила трагічна смерть на рингу лондонського боксера Уолтера Крута.
Лише за другої Речі Посполитої мешканці Станиславова змінили свою думку про цей вид спорту. В 1933 році в місті організували боксерську секцію при українському спортивному товаристві “Пролом“, але, на жаль, вона проіснувала недовго. Проте чимало українських боксерів виступали в польських клубах Станиславова, зокрема в “Ревері“. Одними із найкращих у “Ревері“ були важковаговики Заславський, Черняхівський, а також брати Осип і Едвард Хоми. Для тогочасного боксу була характерна наявність багатьох добре підготовлених боксерів у середніх і важких вагових категоріях.
Осип Хома.
Найяскравішою серед західноукраїнських боксерів була постать Осипа Хоми. Він народився у 1917 році у Відні, але родина невдовзі переїхала до Станиславова. Він швидко став абсолютним чемпіоном міста й зрозумів, що у Станиславові в нього немає достойних суперників. Осип відважився на сміливий вчинок: утік з дому й у п'ятнадцятирічному опинився в польському портовому місті Ґдиня.
Тут він отримав ширші можливості: переміг на рингу багатьох суперників і нарешті зустрівся в поєдинку зі Станіславом Пилатом – чемпіоном Польщі. Після переможного бою Осип став членом польської боксерської збірної.
Суперник Осипа Хоми, Станіслав Пилат під час поєдинку 1937 р.
Невдовзі Осип знайомиться з американським професійним боксом. Однак у 1939 році він був змушений повернутися до Польщі, і з початком війни його залучили до оборони Ґдині. Пізніше двометровий велетень Осип Хома вступає в дивізію “Галичина“ й потрапляє в більшовицький полон. Проте він зумів дістатися до Карпат, де став бійцем УПА, був командиром сотні, брав активну участь у боях. Згодом потрапив до Відня, де намагався відновити свою боксерську форму, потім переїхав до США, одружився, у нього народилася донька.
Як згадує друг Осипа Олег Лисяк, одного разу Осип сказав йому: "Знаєш, я переїхав так багато світу. Бачив Полярну зорю і Південний Хрест, знаю, як то там "за Уралом сонце сходить" і як виглядають тропічні джунглі, а все-таки, хоч непогано нам і тут, в Америці, я не можу забути цієї малої рвучкої Бистриці. Колись мене тягнуло від неї у світ, а тепер я дав би півсвіту за те, щоб побачити Бистрицю ще раз".
Життя Осипа Хоми перервалося 30 квітня 1958 року в США. Він помер у шпиталі, не перенісши операції.
В сучасному Івано-Франківську успішно працює обласна Федерація боксу, а в жовтні 2016 року навіть відбулася міжнародна боксерська зустріч серед чоловіків і юніорів між збірними командами Івано-Франківської області та Німеччини.
Олена Бучик |
