Вівторок, 21.05.2024, 15:44:38

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2019 » Серпень » 4 » Станиславівські оголошення: мило старого міста
15:27:47
Станиславівські оголошення: мило старого міста

Сто років тому Станиславів мав виробництво мила, однак у крамницях панувала іноземна продукція.

Згадку про місцеве миловаріння знаходимо у монографії історика М. Грибовича, який описує життя міста в 1847 році. Автор зазначає, що в тодішньому Станиславові працювала фабрика свічок і мила. Історик Садок Баронч, автор знаменитої праці “Пам’ятки міста Станиславова”, так описує промисловість у 1854 році: “Місто має також чотири броварні, фабрику лікерів, ґуральню, порядний готель Сакса з гарною бальною і театральною залами, фабрику шкір, фабрику ножів, фабрику свічок і мила, а на передмістях — 5 цегелень і 12 водяних млинів”.

На початку ХХ століття власницею фабрики мила була Фані Віен, яка володіла також кількома будинками в Станиславові. Вона була не лише успішною бізнес-леді, а й турботливою матір’ю. Її маленька донька була частково паралізована через важку хворобу. Пані Віен возила її до багатьох спеціалістів, лікувала у Львові, але все було марно. Однак у 1902 році хвора пройшла курс лікування електричним струмом та інтенсивним масажем у місцевого лікаря Гана. Дівчинка одужала, і щаслива мати опублікувала зворушливу подяку лікареві.

Станом на 1911 рік преса називає власником фабрики мила вже такого собі Вільгельма Драйфаха, який оселився в місті того року.

Виробництво свічок і мила в Галичині офіційно підтримувалося Крайовим сеймом як важлива галузь промисловості, і місцеві мильні фабрики отримували пільгові позики під низькі відсотки.

Тодішнє виробництво мило суттєво відрізнялося від нинішнього. В ньому активно використовувався тваринний жир, як тоді казали, лой. Тому фабрики, які виготовляли мило, зазвичай виробляли також свічки-лойовки, які теж містили жир. Галицькі миловари мали своє професійне об’єднання з центральною резиденцією у Львові, спільне з різниками та м’ясниками, тому що у своєму виробництві теж використовували продукцію тваринництва.

Станом на 1911 рік кожен галичанин використовував близько 4 кг мила на рік. Сучасна людина використовує трохи менше – близько 3,6 кг, мабуть, тому що користується ще пральними порошками, гелями для душу та іншими мийними засобами. Але незважаючи на попит і активну підтримку влади, місцеві миловари потерпали через потужну конкуренцію. В тогочасній Галичині мила продавалося приблизно на 23 мільйони корон щорічно – і лише 10 млн. корон припадало на місцеві фабрики, решту суми споживачі платили за мило іноземних виробників.

Гортаючи газету “Кур’єр станиславівський”, ми можемо побачити безліч рекламних оголошень про мило різних виробників – віденських, чеських, французьких. Дуже поширеною в місті була продукція чеського миловара Шихта, яка продавалася під двома марками – з зображенням оленя і ключа. Реклама повідомляє, що лише мило Шихта може чисто відіпрати білизну, не пошкодивши її.

Оголошення віденського виробника Шляйха рекламувало косметичне мило на основі пасти з натурального бджолиного воску, а ще одна віденська фабрика ”Evoe” пропонувала косметичне мило, виготовлене за “таємними рецептами східних красунь”.

В Станиславові продавалися й вироби львівських миловарних підприємств, зокрема широко відомої хіміко-фармацевтичної фабрики “Тлен”. Вона виготовляла близько 300 сортів лікувального та рідкого туалетного мила, різноманітні туалетні води і парфуми.

Значно складнішою була ситуація з імпортною продукцією у міжвоєнний період. За Польщі місцевим діловим людям не дозволялося продавати закордонну косметику, бо уряд другої Речі Посполитої захищав вітчизняного виробника. Але імпортне мило все одно з’являлося на прилавках Станиславова.

В березні 1935 року станиславівська прокуратура підготувала акт оскарження проти Мавриція Ґрубера, власника крамниці по вул. Собєського (тепер вул. Січових Стрільців). В його закладі проводили ревізію і – треба ж такому статися! – поштар якраз приніс посилку від певної фірми з Гданська. В крамниці у той час були присутні митні контролери. Господар крамниці помітно сполошився й відмовився приймати відправлення, але контролери затримали поштаря й у присутності свідків відкрили принесений пакунок. В ньому виявилася продукція німецьких фірм “Калодерма” і “Дівінія” – пудра і мило. Звичайно, контрабандна косметика була відразу ж конфіскована, тож клієнтки пана Ґрубера так і не отримали нагоди подбати про свою зовнішність за допомогою якісної німецької продукції.

У важкі радянські часи мило використовували замість крему для гоління в перукарнях. Про це повідомляє газета “Прикарпатська правда” від 29 вересня 1944 року: ”Майстер садовить вас у крісло, що крутиться навколо своєї осі, обгортає серветкою, яку щойно зняв з плечей поголеного перед вами відвідувача, навіть не струсивши обрізки волосся. Ваше обличчя намилюють кавалком мила, витягнутого з кишені майстра. Потім майстер обливає це мило холодною водою, і помазком, яким щойно намилював обличчя попереднього клієнта, починає “гуляти” по вашому обличчі. Якщо до цього додати, що сам майстер без халата і не миє руки після кожної процедури, то у вас складеться повне враження вічної некультурності станіславських ”фризьєрів”…

Олена БУЧИК


Переглядів: 282 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024