Він вражав мешканців міста неймовірною колекцією артефактів часів визвольних змагань, був активним учасником патріотичних заходів, мав державну роботу, але несподівано його було звинувачено у шпигунстві на користь Росії.

Теперішніх мешканців Івано-Франківська, які пам’ятають початок війни на Донбасі та одного місцевого діяча і псевдопатріота, який називав російську агресію “громадянською війною”, такий поворот у біографії громадського активіста уже, напевно, не здивує. Але тоді, 110 років тому, це було ще доволі незвичним.

На початку минулого століття у польській громаді Станиславова (тепер – Івано-Франківськ) було заведено проводити урочистості для вшанування визначних подій, героїв та ветеранів тих визвольних змагань, які після розбору Польщі тривали упродовж майже цілого століття – від національно-визвольної війни під проводом Тадеуша Костюшка до повстання проти царату 1863 року. Багато хто з учасників останнього збройного виступу поляків проти російської окупації знайшов собі притулок на Галичині, яка входила до Австро-Угорщини.

У середовищі таких колишніх повстанців та чинних патріотів, які плекали надію на відновлення Польської держави через визволення від влади Російської імперії, у місті Станиславові з’явився поважний залізничник Леон Кременецький, який виявляв велике замилування до тих історичних подій і збирав колекцію предметів із повстанських часів.

Його помешкання на вулиці Казимирівській (тепер – вулиця Мазепи, – авт.) в Станиславові називали правдивим музеєм польського визвольного руху. Тогочасний місцевий історик та книголюб Юстин Сокульський із захопленням писав про Леона-колекціонера в тутешній газеті Kurjer Stanislawowski.

«У його колекції давні гобелени, картини, марки, свічники, годинники, обладунки тощо. Але особливою симпатією пана Леона користуються артефакти з часів нашого мучеництва – від періоду Костюшка до Січневого повстання включно. Сюди входить велика колекція медалей, документів (серед них – п’ять печаток Національної Ради 1863 року, які заслуговують на особливу увагу), гравюр і світлин», – перелічував автор нарису набутки колекціонера, серед яких він зауважив також стародавню мапу Польщі, гарматні ядра з-під Теребовлі та Рацлавіц, ґудзики від польських мундирів і масонські хрести.

Цікаво, що декілька цінних артефактів потрапили до рук Леона Кременецького від мешканки Станиславова Антоніни Дзвонковської – матері Юзефи, в яку був закоханий свого часу Іван Франко.

Станиславівські патріоти були вражені енергійністю цього поважного пана, який, окрім роботи на залізниці, знаходив час на читання лекцій на історичну тематику та долучення до виставок, театральних постановок і урочистих заходів. Окрім того, Кременецький розповідав, що збирає життєписи ветеранів повстання 1863 року для оригінального збірника спогадів, до якого вже написав півсотні нарисів.

23 жовтня 1910 року колекція Леона Кременецького стала основою для виставки, приуроченої національному героєві Польщі Тадеушу Костюшкові, яка відбувалася у приміщенні “Сокола” (тепер – дитяча бібліотека на площі Міцкевича). Серед артефактів, які тут були представлені, відвідувачі могли побачити кілька документів, власноруч підписаних Костюшком, його утеплений жилет, який Костюшко подарував своєму полковникові Бужинському, мініатюрний портрет Костюшка на слоновій кістці із його власноручною посвятою: “Поляки, любіть свою Батьківщину, як і я, Тадеуш Костюшко, Начальник”.

“Належить сердечно подякувати “Соколу”, що взявся за цю ідею, і нашому другу Л. Кременецькому за організацію цієї цінної виставки”, – зауважили тоді станиславівські газетярі.

Через три роки, у жовтні 1913-го, Леон Кременецький під час організації виставки з нагоди 50-річчя повстання 1863 року у Палаці мистецтв у Львові попросив для своєї збірки цілий окремий зал – мовляв, на меншій площі його колекцію вже не можна розмістити. Але ще до відкриття виставки всі артефакти колекціонера несподівано стали… речовими доказами у кримінальній справі, порушеній проти Леона Кременецького за звинуваченням у шпигунстві.

Вся його патріотична діяльність та інтерес до повстанських артефактів і польських старожитностей виявилися тільки прикриттям для шпигунства. Зокрема, його поїздки у Варшаву, буцімто, для поповнення колекції насправді відбувалися для контактів із російським генштабом.

“Заарештований протягом тривалого часу мав близькі стосунки з російським генеральним штабом і повідомляв їм про настрої поляків та про їх підготовку до спільних дій зі своїми одноплемінниками в Росії у випадку австро-російської війни. Він мав добрі стосунки у польській громаді, де був визнаний великим польським патріотом і товаришем, особливо захопленим спогадами про 1863 рік – рік польського повстання”, – писала про цей випадок чернівецька газета Bukowinaer Nachrichten.

Обшук, який провела поліція у помешканні Леона Кременецького, який на той час уже проживав у Львові, підтвердив його причетність до шпигунства.

“Було знайдено багато доказів провини Кременецького. Зокрема, ще не надісланий лист певній особі у Варшаві, яка добре відома поліції. Ця людина забирала листи і носила їх до генерального штабу. У цьому листі Кременецький пропонує надати різноманітну інформацію про залізничні таємниці, чітко називаючи суму, за яку зобов’язується її надати. До листа була прикріплена невеличка карта із зазначенням мостів та залізничних колій”, – писала про затримання шпигуна газета Kuryer Lwowski.

За даними, які повідомила поліція тогочасним газетярам, Кременецький готувався торгувати ще й військовою інформацією, зокрема даними щодо передислокації військових частин австро-угорської армії. Він обіцяв також створити підпільну редакцію, яка б тиражувала брошури з ідеями повстання проти Австрії і симпатії до Росії.

“Все це мало робитися за гроші. З січня Кременецький кілька разів виїжджав до Варшави з легальним паспортом. Він купував там пам’ятки і водночас радився з

російськими кураторами”, – зауважили в газеті.

На допитах в поліції Леон Кременецький спершу заперечував свою вину і доводив, що він – звичайний колекціонер. Та коли йому продемонстрували вилучені під час обшуку документи, він збентежився і нарешті цинічно заявив: “Шляхи до відродження Польщі можуть бути різні”.

Колекцію шпигуна було вилучено з ювілейної виставки як речові докази – поява поліції в Палаці мистецтв викликала чималий ажіотаж. Згодом у Станиславові відбувся ще один арешт – затримали співробітника залізниці, кресляра Миколу Крігера, який піддався на пропозицію Кременецького і зробив для нього кілька копій планів залізниць.

Як відомо, наступного, 1914-го, року вибухнула Перша світова війна. В її вирі загубилися сліди подальшої долі шпигуна-колекціонера Леона Кременецького.

Богдан СКАВРОН