Вулиця Івана Франка, яка тривалий час була вулицею Юрія Гагаріна, сьогодні носить ім’я видатного письменника, вченого, драматурга, критика, перекладача, публіциста, громадсько-політичного діяча — Івана Яковича Франка (1856 — 1916).
Як і більшість вулиць центру Калуша, вона є невеликою, однак відразу дві пам’ятки архітектури є саме на цій вулиці, інформує в соцмережі Old Kalush. Це будинки міської ради та школи №1.

Із архітектурної точки зору будинок міської ради є багатим та цікавим, але з історичного аспекту про нього це сказати важко. Приміщення споруджене на початку ХХ століття і за 100 років не змінювало свого призначення. Тривалий час тут містилася повітова адміністрація, райвиконком, а з 1970-х років — міська рада.

Значно цікавішим є будинок навпроти — приміщення відомої d народі "червоної школи", названої так через колір цегли, — загальноосвітньої школи №1.

Загалом, у ХІХ — на початку ХХ столітті в місті виникає низка шкіл. У 1786 році починає діяти школа з німецькою мовою викладання. 1807 року вже згадується звичайна школа, а ву 1811 році було відкрито двокласову народну школу, де вчилося 50 учнів. Учителем був німець Фрідріх Проттунґ. У ХІХ столітті всі народні школи працювали за державною програмою. Українською мовою викладалася тільки релігія, решта предметів — німецькою та польською мовами.

Оскільки українські діти становили більшість, то українці на чолі з інтелігенцією виступали за відкриття в місті українських шкіл. Під цим тиском австрійська влада дозволила відкриття 4-класових хлоп’ячої та дівочої шкіл. А наприкінці ХІХ століття була відкрита українська гімназія.

Майже всі українські школи розташовувалися саме у будинку, про який ішлося вище. За часів Польщі в Калуші діяли 7-класні дівоча та хлоп’яча школи, які згодом об’єдналися. У часи СРСР кількість шкіл зросла.

На роздоріжжі вулиць Франка та Ковжуна бачимо маленький одноповерховий будинок, побудований на початку ХХ століття. За функціональним призначенням він був плебанією, тобто будинком, де жив парох місцевого костьолу.

Після повернення громаді римо-католицької церкви приміщення костьолу св. Валентина і на час його тривалої реконструкції, Богослужіння відправлялися саме в колишній плебанії, яка була осередком церковного та культурного життя громади, переважно — вихідців із Польщі та їхніх нащадків. Проте, будинок і надалі перебуває у занедбаному стані.

З іншого боку на роздоріжжі вулиць Франка і Бандери бачимо будинок, у якому колись був відділок жандармерії. Про цю будівлю мало що відомо. Наразі вона в занедбаному стані.