Четвер, 18.04.2024, 12:57:53

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Квітень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
 
Архів новин
Головна » 2024 » Квітень » 1 » Стерти з лиця землі: як на Городенківщині знищували храми
09:22:26
Стерти з лиця землі: як на Городенківщині знищували храми

Городенківщина колись була полікультурним краєм. І нині в регіоні є давні храми – дерев’яні церковці та пишні костели. Але їх було б більше, якби не совіти. Вони перетворювали храми у склади, майстерні, зерносховища, просто руйнували.

З часом церкви ставали пустками. І продовжують бути такими. З одного боку досі вражають архітектурою, а з іншого – порожнечею.

Сороки. Костел – клуб – руйнація

Нині вже мало хто знає, що в 1873 році в Сороках бернардинці з сусіднього Гвіздця звели дерев’яний костел. Стояв він навпроти греко-католицького, а нині православного храму Вознесіння Господнього. З часом біля костелу з’явилася й мурована дзвіниця та дерев’яний бернардинський душпастирський осередок, який на початку XX століття отримав статус монастиря. Та з приходом совітів усе змінилось.

Не весь церковний інвентар вдалося вивезти до Польщі, чимало пограбовано та зникло, зокрема костельний орган. Серед врятованих реліквій – золота чаша. За словами мешканки села Ганни Аннюк, нині чаша зберігається у місцевому храмі Вознесіння Христового. Крім цього, як каже настоятель церкви Микола Кравчук, збереглися також сповідальниця та ікона святого Антонія Падевського з Ісусиком на руках, яку з часом він передав до храму в Кутах.

1944 року радянська влада облаштувала у храмі клуб, а всередині п’ятдесятих повністю знищила. Парафіяльну резиденцію перетворили на колгоспну контору. Нині тут амбулаторія.

Пані Ганна пригадує, що храмове свято в костелі було 13 червня – на святого Антонія. Ймовірно храм мав ім’я цього святого. На цвинтарі збереглася скульптура Антонія з Ісусиком на руках.

Ясенів Пільний. Костел святого Йоана Хрестителя

Така ж сумна доля чекала й костел в Ясеневі Пільному. В 1853 році коштом власника села Яна Кшиштофовича тут збудували дерев’яну каплицю західного обряду. Та щороку чисельність римо-католиків лише збільшувалася, тож виникла потреба в будівництві костелу.

Освятили його 1936 року. Та недовго мешканці раділи новому храму. З приходом радянських окупантів городенківський настоятель Михайло Собейко вивіз костельне майно до Польщі.

Зачинена святиня спершу використовувалася як колгоспне зерносховище, а відтак через поганий стан совіти її повністю зруйнували. Стерли з лиця землі вони й вірменську капличку, яка стояла неподалік села.

Незнищенна порожнеча

Якщо говорити про костели, то багатьом на думку спаде величний храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці, де працював Йоган-Георг Пінзель, чи городенківський вірменський костел. Та сумно споглядати на римо-католицькі храми у Михальче, Чернелиці чи Поточищі. Усі вони стали пустками. Для реставрації потрібні чималі кошти, тому єдина надія – на гранти. А для цього потрібна клопітка праця місцевих громад.

Богослужіння у бароковому костелі святого Архангела Михаїла в Михальче XVIII століття припинилися близько 1944 року. А збудував його в 1750 році архієпископ Львівський Ян Скарбек, якому й належало Михальче.

В радянський період церкву перетворили на колгоспний склад, згодом на майстерню, а відтак і на спортзал. Щодо цього є й документ – «Справа на церковну громаду села Михальче» з Державного архіву Івано-Франківської області. Ось перекладена з російської цитата звідти: «В Михальче є восьмилітня школа, торговий комплекс, медпункт, бібліотека, дім культури, дитячий садочок, історико-краєзнавчий музей, а також колишній костел (нині тут майстерня)».

2017 року костел зовні частково відновили. А для гостей села встановили інформаційний стенд.

Не менш величний домініканський костел святого Антонія і в Чернелиці. Побудований в ренесансному стилі за часів польського князя Михайла Чарторийського. Датується 1661 роком. За радянської влади з 1948 року храм використовували як склад.

Більшість церковного майна, на щастя, вдалося вивезти, а стації Хресної дороги перейшли до місцевої греко-католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Пережив костел святого Антонія і пожежу. Сталося це у 2005 році, внаслідок чого постраждав дах храму й розпис стін. Поруч з костелом донині збереглося приміщення колишньої плебанії.

Можна припустити, що назву святого Антонія мав костел і в Поточищі, адже його скульптура й досі зберігається на старому сільському цвинтарі. З приходом більшовиків у костелі діяв спортзал, магазин, бібліотека, а також цю будівлю використовувала школа.

Кілька років тому завдяки зусиллям уродженця Поточища Василя Ємчука зробили зовнішню реставрацію костелу. Надалі, щоб підтримувати його в належному стані, можна, до прикладу, облаштувати тут цікавий музей.

Уніж. Усе повертається

Історія дерев’яної греко-католицької церковці святого Миколая у невеличкому Уніжі також трагічна. Відомості про цю святиню подає польський етнограф та археолог Владислав Пшибиславський у своїй книзі «Уніж. Село Городенківського повіту» 1933 року.

Він вважає, що громада села купила церкву  в сусідньому Монастирку наприкінці XVIII століття. З часом придбали й дзвони. А часткова реставрація храму відбулася у 1870-му. Також автор пише, що до перших десятиліть XIX століття мешканці Уніжа були винятково греко-католиками. А вже пізніше дехто почав сповідувати й римо-католицизм. І це попри те, що свого костелу в селі не було.

Як розповів завідувач місцевого клуба Микола Гарасевич, унікальний дерев’яний храм в Уніжі більшовики знищили свідомо. Та зазвичай усе повертається. За його словами, люди, які за вказівкою займалися руйнацією, згодом загинули в ДТП.

 Юлія Марцінів


Переглядів: 20 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024