Понеділок, 20.05.2024, 20:39:32

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
 
Архів новин
Головна » 2021 » Лютий » 13 » Свідки минулих подій. Як двоє сестер їздять Україною і шукають старі хати
20:54:40
Свідки минулих подій. Як двоє сестер їздять Україною і шукають старі хати

Давні звичаї потроху відходять у минуле, а свідки цих подій – старі хати в українських селах – руйнуються, перебудовуються і зникають.

Аби ця частина культури не канула в забуття, журналістка, письменниця з Івано-Франківська Світлана Ославська та київська фотографка Анна Ільченко розпочали проєкт Old Khata Project, пише Репортер.

«Десь півтора роки тому я створила сторінку в Instagram і назвала її Old Khata Project – тому що мала багато фотографій хат з різних куточків України, – розповідає Світлана Ославська. – А коли приєдналася Анна, то у нас став зовсім інший підхід, бо вона займається фотографією професійно».

У проєкті Анна Ільченко, сестра Світлани, відповідає за фото хат і людей, а Ославська – за тексти. У пошуках старих будинків дівчата вирішили зробити велику експедицію Україною – від Бессарабії до Полісся, від Закарпаття до Донбасу. Вже встигли трохи поїздити, але основна частина подорожей почнеться навесні та влітку, коли потепліє. Поки що фотографії публікують на сторінках проєкту в Instagram i Facebook.

«Ми планували на минуле літо, але почалася пандемія. Довго думали, наскільки це етично – йти до старших людей у гості в такий час, – каже Світлана. – Але потім дозволили собі це робити – бо часу немає, люди, які живуть у цих хатах, теж відходять».

Завдання – охопити всі етнорегіони України. Світлана з Анною вже побували у Волинському Поліссі, Слобожанщині, Прикарпатті, Буковині, Карпатах і трохи Сіверщині. Переважно місцеві мешканці не проти стати частиною книги, але буває по-різному.

«У великих карпатських селах люди більш звикли до журналістів. Вони сприймають це спокійно, погоджуються сфотографуватися, – розповідає Анна Ільченко. – А от у місті Кремінна на Луганщині ми зайшли на територію якогось музею. Тоді була зима, на вулицях порожньо. Там був крейдою написаний номер телефону. Ми зателефонували, а там сказали, що це не музей, назвали нас аферистками. Потім ще 10 хвилин тримали нас на телефоні й наказували йти звідти геть».

«На Івано-Франківщині, в Карпатах, неважко переконати людей впустити до себе. Навіть коли ти готуєшся довго пояснювати, хто ми і навіщо прийшли, – говорить Світлана Ославська. – Люди кажуть: «Так, я розумію, в мене тут були журналісти місяць тому». Вони звикли, що приїжджають люди з міста з камерами й диктофонами і щось записують. А в регіонах, де менше уваги, траплялися випадки, що не впускали. Це пов’язано з нашою історією, зокрема з радянською епохою, коли людина не почувається в безпеці».

Все ж, за словами сестер, головне – знайти провідника, який розкаже, до кого піти і з ким поговорити. Бо, хоч старі хати дуже гарні й заслуговують на увагу, запам’ятовуються в першу чергу люди.

«У Космачі ми заїхали до Михайла Дідишина. Він створив музей Довбуша, фольк­лорист, дослідник Гуцульщини, – пригадує Ославська. – Дуже цікавий співрозмовник! Його хата збудована у 1959 році, дерев’яна, маленька – лише сіни і дві кімнати. Це правдива, реальна хата, де живе реальна людина, вона збудована саме для життя».

Часто люди самі пишуть дівчатам у приватні повідомлення й розповідають, де бачили гарну хату. Буває, Світлана з Анною шукають інформацію в інтернеті. Або просто їдуть в якийсь цікавий регіон і розбираються вже на місці: старі хати є у всіх селах.

«Ще одна з причин, чому ми це робимо, – те, що хати зникають, бо урбанізація триває. Люди переїжджають у міста і залишають свої хати, – розказує Анна Ільченко. – Якщо говорити про великі села, як Космач, то там немає настрою занепаду, тотальної тиші. А наприклад, у село Сваловичі на Волині навіть не ходить маршрутка. Коли ми приїхали, там жило десь 16 людей. Таке село приречене».

За словами Анни, кожен регіон цікавий по-своєму. Запам’яталися карпатські хати, багаті на дерев’яну різьбу, поєднання кольорів.

«У Карпатах, попри євроремонти, люди намагаються зберегти старе. Поруч можуть збудувати нову хату, але стару ще бережуть, фарбують, або використовують – можливо, там ще живе баба чи дід, – каже Анна. – Дуже цікаві й поліські хати. У Карпатах чи на Львівщині відчувається віяння з-за кордону. А хати на Поліссі – це дерево, часто нефарбоване, може бути помальоване чорною смолою, а всередині побілено. Це архаїка. Раніше Карпати теж були більш архаїчними, бо там було просто дерево і зруб, без фарби».

Одна з ідей проєкту – привернути увагу до краси старих хат. Бо часто їх руйнує не лише час, а й самі мешканці.

«Можна побачити, як чудовий ґанок забудовують шлакоблоком, щоб було тепло, – говорить Світлана. – Можливо, цей проєкт покаже власникам хат, що таке робити не обов’язково, що ця архітектура має цінність. Можна якось інакше утеплити, аби її зберегти. У відгуках, особливо на Facebook, люди пишуть, що вони навіть не думали, що можна так дивитися на хати в їхньому селі. Бо те, що буденне, не здається вартим уваги».

Поки дівчата подорожують власним кош­том. У майбутньому планують створити краудфандингову кампанію і зібрати грошей на експедицію. Попередньо треба буде десь 70 тис грн приблизно на 20 поїздок. А потім, не раніше осені, планують видати фотокнигу.

«Вона має бути не лише про будинки й побут, а й загалом про філософію життя, яку ми втрачаємо тоді, коли відходять хати. Бо ритм життя зараз дуже відрізняється від того, що було колись, – говорить Анна Ільченко. – Поки що ми ведемо сторінки в соц­мережах. В Instagram – англійською, бо велика частина підписників – США, Канада, Південна Америка».

За словами Анни, багато українських емігрантів ностальгують за Батьківщиною, про яку їм нагадують старі хати – такі, як у їхніх бабусь.

Ольга Романська


Переглядів: 164 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024