Спільними зусиллями жителів села створюється неповторний образ Довгого-Калуського, зберігається його історія і закладається майбутнє. Упевнені, що серед наших нащадків є ті, що в майбутньому прославлять своїми талантами рідне село, район, Україну у світі.

387 р. Перша писемна згадка про село, яке входило в той час до Галицької землі Руського воєводства. Його тодішня назва звучала як villa Dolhe (вілла Долге). Це зазначено в оригінальних документах, що зберігаються в головному архіві давніх актів у Варшаві (фонд Метрика Коронна), Центральному державному історичному архіві у Львові, а повна інформація – у міській раді Калуської об’єднаної територіальної громади.

... Читати далі »

Поява секонд-хендів у більшості з нас асоціюється з «буремними дев’яностими». Проте торговці вживаним одягом існували в нашому місті ще з давніх часів. Про їхню діяльність уже тоді висловлювалися різні думки – хтось вважав їх корисними, а хтось звинувачував у поширенні інфекцій та зв’язках з кримінальним світом. Покупками у таких торговців ніхто особливо не хвалився, але їхніми клієнтами бували й представники поважних сімейств – пише “Західний кур’єр”.

Тандетники і ґалґаняри
Торговці вживаними речами згадувалися ще у цехових привілеях, виданих Юзефом Потоцьким у першій половині XVIII століття. В 1729 році був створений спільний цех шинкарів та ремісників деяких професій. Пр ... Читати далі »

У романі відомого американського письменника Джеймса Гедлі Чейза «Щурі Баррета» банда гангстерів використовувала щурів для того, щоб звести рахунки зі своїми ворогами – пише “Західний кур’єр”.
Випадки з життя свідчать, що письменник зовсім не перебільшив небезпеку, яку несуть ці підступні тварини. Про це зокрема свідчить випадок, який стався з 19-річним Максом Гофманом, помічником кравця зі Станиславова, у липні 1937 року. Юнак втратив роботу, а тому особливо радо прийняв пропозицію львів’янина Файбіша Лазаря, який запропонував робоче місце у його підприємстві, що виготовляло кравецький ватин для підкладок. Пан Лазар обіцяв пристойну винагороду, тож молодий кравець довго не роздумував, спакував валізи й вирушив до Львова.

... Читати далі »

Хто б міг подумати, що в Станиславові початку ХХ століття, оточеному густими лісами, може виникнути проблема з деревом для опалення? Проте його нестача в місті була дуже відчутною – пише “Західний кур’єр”.
По-перше, в місті не вистачало лісорубів, а їхні послуги коштували дорого. Крім того, в місті була поширена спекуляція деревом. Відомим продавцем дерева в місті був Самуель Бухвальтер, що мав склад напроти будинку старців і калік (тепер вул. Галицька, 14) і продавав в’язанку деревини за 30-38 корон.
На вул. Зосина Воля, 17 (тепер вул. Коновальця) торгував Макс Вайнґартен, у якого можна було розжитися деревом по 34 корони за в’язанку.
Але в дефіциті опалювальних матеріалів був і позитивний момент – жителі міста навчилися берегти тепло. Зазвичай квартири містян обігрівалися кахельними печами з ошатними стат ... Читати далі »