У п‘ятницю, 27 грудня, видавництво “Лілея-НВ” отримало з друкарні нову книгу серії “Моє місто” авторства франківського краєзнавця Івана Бондарева “Таємниці “Діброви”.

“Це книжка про найбільшу споруду міста часів Австро-Угорської імперії. А ще про потужну в’язницю, з якої неможливо було втекти (теоретично), – йдеться в описі. – А ще про концтабір, який більше нагадував санаторій. Також тут ідеться про відважних льотчиків і не менш відважних авіатехніків. Усе це об’єднує одна адреса – Чорновола, 119 а.”

Історія станиславівської тюрми просто насичена драматичними подіями, які легко потягнуть на пригодницький роман. Довший час високі мури пильно охороняли свої секрети, але з часом усе таємне стає явним. Ну, майже все…

Станиславівська в’язниця Діброва пережила кілька бунтів. Вважалося, що зі станиславівської в’язниці Діброва неможливо втекти. Але люди кажуть, що коли не можна, але дуже хочеться, то можна все. Перший український терорист Мирослав Січинський довів, що це таки правда.

Востаннє тюрма «Діброва», що на Чорновола, 119а, була, власне, в’язницею під час війни. Німці влаштували там табір для голландських полонених. У 1944 році голландців евакуювали й важко сказати, хто господарював у «Діброві» потім.

А нова сторінка в її історії почалась у 1945, коли там отаборилися військові авіатори.

Історичні статті про життя міста Бондарев з 2008 року видає в обласному тижневику «Репортер». З 2015 року в газеті друкувалася серія публікацій про “Діброву”.