На Німецькій колонії є вулиця Товарна. Вона отримала назву від близької залізничної товарної станції. А поруч є невеличке штучне озеро, відоме в народі як «Товарка». У 1950-х роках у тому районі жив відомий художник Володимир Чернявський. Тоді він, правда, ще не був відомим художником, мав десять років і цілими днями пропадав із друзями на вулиці. Найчастіше хлопці бігали на Товарку, де можна було позагоряти й навіть спробувати порибалити. Озеро мало одну особливість – прямо у його центрі височів іржавий кут великого напівзатопленого ящика. Всі звикли до нього, не звертали увагу і сприймали цей острівець як невід’ємний атрибут ставкового пейзажу. Якось старші хлопці знайшли (чи поцупили) дерев’яну бухту для кабелю та зробили з неї пліт. Незабаром нашвидкуруч підібраний екіпаж вирушив у невідоме, а точніше на середину озера. Трохи помучившись, підлітки витягнули металевий ящик з води й доправили його на берег. Він був герметичний і мав якісь іноземні написи. Хтось приніс із дому зубило й молоток. Витративши кілька годин, хлопці відкрили ящик. Всередині, виблискуючи змазкою, лежали німецькі автомати, навіть один кулемет, набої. Скоріш за все, то був німецький десантний ящик, який ще в часи війни скинули з літака. Кому призначалася зброя, зараз сказати важко. Цікаво, що Станіслав ніколи не був оточений Червоною армією і потреби скидати зброю його оборонцям не було. Можливо, вона призначалася для підпілля. А можливо, ящик скинули ще у червні 1941-го для диверсійних груп… Та хлопців ці питання цікавили найменше. Вони швидко розібрали автомати та вирушили на сусідній цвинтар, аби випробувати їх у дії. А далі на постріли прибігли міліціонери, які просто надавали стрілкам по шиї й забрали зброю. Іван Бондарев |
