Вівторок, 21.05.2024, 16:02:54

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
 
Архів новин
Головна » 2021 » Лютий » 7 » У Калуші функціонує народний музей історії і трудової слави ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ»
17:43:38
У Калуші функціонує народний музей історії і трудової слави ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ»

Майже 45 років в палаці культури «Мінерал» функціонує народний музей історії і трудової слави ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». У його залах виставлено понад 700 експонатів. Більшість – унікальні.

Експозицію музею становить історія розвитку гірничої, хімічної і нафтохімічної промисловості в Калуші, історія діяльності підприємств, розвитку соціальної інфраструктури, міжнародних зв’язків та розлога інформація про фахівців нафтохімічного підприємства.

5 червня 1975 року на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету Калуського хіміко-металургійного комбінату було прийнято рішення про створення музею історії і трудової слави. Через рік заклад культури розпочав свою діяльність. А вже у вересні 1978 року постановою Міністерства культури України музею йому було присвоєно звання «народний», розповів «Вікнам» екскурсовод Володимир Гудзоватий.

Соледобувна промисловість у місті датується 1437 роком. На той час Калуш був невеличким селом, де проживало близько 400 осіб. Добувати сіль розпочали 1447 року.

У 1571 році  в місті існувало три солеварні з трьома свердловинами. Найбільше продукції видавала калуська жупа, з якої щорічно видобували 2500 бочок солі вартістю 2500 тис. злотих. Це вважалося досить хорошим показником, адже на той час одна корова коштувала 40-50 злотих.

Глибина соляних шахт на той час становила 40-50 метрів, тож потрібно було мати спеціальне спорядження. На той час єдиною тяговою силою були коні, зазначає Володимир Гудзоватий:

“На поверхні стояв манеж у вигляді великого барабану, обмотаний линвою. До цього барабану були прикріплені чотири великі дерев’яні ручки. До кожної з них був прив’язаний кінь, який ходив вліво-вправо. Коли тварина йшла вправо — значить, линва розкручувалася й опускалася вниз, коли вліво — навколо барабану линва закручувалася і підіймалася наверх. До манежу була прикріплена велика кліть, в якій у шахту спускалися шахтарі разом зі спорядженням та кіньми. До речі, кінь міг працювати в шахті не більше півтора-двох років. Адже тварини часто втрачали зір”.

Історичні джерела свідчать, що соляні поклади були розміщені по правий берег річки Сівки. Це теперішні вулиці Глібова, Вітовського, Львівська.

Знаменним для Калуша є 1853 рік. Адже тоді до міста привезли і встановили першу парову підйомну машину.

На відкриття прибув сам імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф I, який захоплювався другою у всій імперії паровою машиною. У Книзі для почесних гостей почесний гість залишив такі слова:

«Щасливо піднятися! Під багатославним правлінням Його цісарської-королівської Апостольської величності імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа I року Божою милістю імператора Австрії».

Парова машина фірми «Сильвін» була унікальною на теренах Австро-Угорської імперії. Тоді до Калуша почали приїжджати механіки та інженери з Європи. Вони не тільки набиралися досвіду в калуських шахтарів у галузі видобутку солі, але й ділилися своїми новаціями. Великими фахівцями у цій справі були угорці.

У музеї зберігся і детальний план опису технології солеваріння, датований 1852 роком. Приблизно такий самий процес до появи парової підйомної машини застосовували для солеваріння й у Калуші: спочатку у свердловину закачували воду, яка розчиняла і вимивала із надр сіль, а вже пізніше ропу піднімали на-гора і виварювали. Після випаровування залишалася сіль.

“Низка хімічних аналізів, виконаних у 1867 році хіміком Кріппом, підтвердила наявність в Калуші покладів калійних солей, придатних для хімічної переробки та промислового використання. Значний розвиток до цього часу калійної промисловості в Німеччині посприяв організації видобування калійних солей і в Калуші. У 1867 році було організовано підприємство, яке зобов’язалося, одночасно із одержанням вивареної харчової солі, видобувати також і калійні солі для потреб селян, які застосовували її у рільництві. Таким чином, Калуш був другим місцем у світі, де виникла калійна промисловість, яка була започаткована у Німеччині в 1862 році”, — розповідає краєзнавець та провідний геолог Калуської галургійної лабораторії ДУ Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії “НІОХІМ” Юрій Садовий.

До середини ХІХ століття в місті формується шахта з видобутку калійних солей, шахтне господарство, відповідна інфраструктура. З 1869 року виробництво стає акціонерним товариством KALI. Окремо варто відзначити, що якраз у 1860-х — 1880-х роках вчені активно досліджують калуське родовище. Родовище віддячило дослідникам надзвичайно багатим складом. Окрім галіту, сильвіну, ангідриту і карналіту тут було виявлено полігаліт, гіпс, каїніт, лангбейніт, шеніт (пікромерит), кізерит, глазерит, леоніт, льовеїт, тенардит, мірабіліт, епсоміт, астраханіт, вантгоффіт і сингеніт, який має ще іншу назву — калушит, оскільки був відкритий у 1872 році мінералогом Я. Румфаном саме в Калуші.

У 1873 році спалахнула економічна криза і Калуське акціонерне товариство збанкрутувало, а в 1875 році — було ліквідоване. Змінивши кількох власників, калуська солевидобувна промисловість в 1922 році стала солепереробним комплексом.

У 1945-1950 роках було проведено дорозвідку всіх виявлених родовищ калійних солей, а в 1960-1963 роках — відбудовано шахту «Голинь».

Згодом на комбінаті створили учбово-курсовий комбінат для підготовки кваліфікованих кадрів. В 1954 році 34 працівників комбінату нагородили медалями «За трудову доблесть» і «Трудовою відзнакою». А згідно з наказом Міністерства хімічної промисловості УРСР від 22 березня 1967 року Калуський калійний комбінат об’єднали з Калуським хіміко-металургійним комбінатом.

Найбільш відома нагорода хімічного виробництва радянського періоду, яка міститься в народному музеї історії і трудової слави ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», — «Золотий Меркурій», яке підприємство отримало 1980 року в Москві. Саме його копія впродовж 20 років стояла біля адміністративного корпусу нині нафтохімічного підприємства. Проте нагорода не за продукцію, а за міжнародну торгівлю. Ще однією визначною нагородою є діамантова зірка, отримана в 1996 році в Мехіко. Тоді підприємство відвантажувало продукцію більш як у 50 країн світу.


Переглядів: 160 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024