Понеділок, 20.05.2024, 21:31:15

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2021 » Січень » 10 » У Калуші похований офіцер морської флотилії Австро-Угорщини Маркел Рожанковський
19:08:17
У Калуші похований офіцер морської флотилії Австро-Угорщини Маркел Рожанковський

150 років тому — 10 січня 1871 року — в галицькому містечку Броди у повітового судді Лонгина Рожанковського і його дружини Осипи (із Шухевичів) народився перший син, якому при хрещенні надали ім'я Маркел, що на латині означає "войовничий".

І хоча довга життєва нива Маркела Рожанковського перетиналася з майже десятком різних воєн і сам він понад два десятиліття був військовослужбовцем, при цьому все життя займався наймирнішою справою — лікував людей.

Давні галицькі роди Шухевичів і Рожанковських дали українському суспільству не лише шанованих греко-католицьких священників і високопрофесійних юристів, а, насамперед — патріотів свого народу. Молодший брат Маркела — Теодор Рожанковський став відомим правником і політиком, а у 1914 році — першим командиром Легіону українських січових стрільців; його двоюрідний племінник Роман Шухевич — нескорений борець за визволення Батьківщини, головний командир Української повстанської армії, відомий як генерал Тарас Чупринка.

Маркел Рожанковський першим в роду обрав медичний фах і у 1895 році після успішного закінчення Краківського університету отримав диплом "доктора всіх лікарських наук". Разом з однокурсником Володимиром Вербенцем вони, за прикладом відомого в Галичині морського лікаря і письменника д-ра Ярослава Окуневського, обрали медичну службу у флоті Австро-Угорщини. За два десятиліття лікар-офіцер д-р Рожанковський пройшов шлях від корветного лікаря (лейтенанта) до морського старшого штабного лікаря 1-го класу (полковника); побував у багатьох морях і країнах, два роки ніс службу на крейсері "Кайзерін Елізабет" в районі бойових дій російсько-японської війни 1904-1905 р.р.; наполегливо працював над підвищенням свого фахового рівня і очолював важливі структурні підрозділи санітарної служби флоту; у 1918 році в Одесі надавав допомогу у формуванні служби охорони здоров'я флоту новоствореної Української Держави. Д-р Рожанковський удостоєний багатьох орденів і медалей Австро-Угорщини, а кайзер Німецької імперії Вільгельм ІІ за лікарські заслуги особисто нагородив його "Залізним Хрестом" 2-го класу.

Як його старші товариші Ярослав Окуневський і Орест Зарицький, він мав реальний і цілком заслужений шанс досягти адміральського чину, але чекало його зовсім інше майбутнє…

Уже в зрілому 35-річному віці Маркел зустрів свою долю — панну Амалію Рожанську, з якою після одруження відбули до місця його служби — головної бази флоту, міста Поли (сучасна Пула в Хорватії). Тут і народились четверо їх діточок: доньки Марія, Меланія і Дарія та син Ярослав.

Всі роки служби в далеких краях морські лікарі-галичани не цуралися свого роду і тримались єдиною спільнотою з д-ром Окуневським на чолі; разом працювали і відпочивали, дружили сім'ями. У них у Полі перебувало чимало гостей з батьківщини; вони брали участь пожертвами у багатьох благодійних акціях в Галичині, регулярно бували у відпустках в рідних краях, звідкіля до них вчасно надходили всі новини.

Тому цілком природно, що після розпаду Австро-Угорщини всі морські лікарі-українці брали участь у Визвольних змаганнях, а після їх трагічного завершення повернулися на батьківщину. Доктор Рожанковський із сім'єю поселився під Калушем у свого тестя о. Рожанського.

Калушани привітно зустріли заслуженого лікаря-моряка: його обрали членом повітового уряду і призначили головним лікарем повітового шпиталю. Однак Рожанковський не міг приймати активної участі у бурхливих подіях того часу, оскільки лише одужував після важкого захворювання на плямистий тиф. Всі надії на українське відродження в Калуші були поховані стрімким наступом польської армії Галлера і захопленням міста у травні 1919 року…

Все подальше життя д-р Маркел Рожанковський присвятив калушанам, своїм дітям та онукам. Ще недавно блискучий морський офіцер став звичайним земським лікарем, який на селянському возі у будь-яку погоду виїжджав за викликами до хворих у найвіддаленіші села і виконував роботу "доктора всіх лікарських наук": від хірурга і стоматолога до уролога і акушера. На пропозицію колишнього товариша поступити на службу до польського флоту він категорично відмовився.

У 1926 році сім'я Рожанковських понесла непоправиму втрату: від онкологічного захворювання померла дружина і мати Амалія. Через декілька років Маркел привів додому іншу жінку, адже чотирьох дітей ростити потрібно, але все життя кохав свою "Малюню".

На початку 30-х років, коли доньки закінчували гімназію, поставала проблема отримання ними вищої освіти, адже польська влада всіляко перешкоджала українцям у цьому. Та все ж, завдяки допомозі друзів-моряків батька, Марія і Дарія змогли закінчити стоматологічну академію у Варшаві. Згодом медичну освіту отримав і син Ярослав.

Здавалася, тепер 68-річного заслуженого лікаря чекала спокійна старість. Та зненацька його життєвий уклад, як і всіх галичан, назавжди порушила нова війна. У вересні 1939 року Калуш зайняла Червона Армія. Розпочалася нова окупація із тотальними задержавленням і колективізацією, подвійною мораллю, нічними арештами і позасудовими репресіями. Д-р Рожанковський передав усе обладнання свого медичного кабінету до міської поліклініки, куди перейшов працювати і сам. Кожної ночі чекав "візиту" чекістів, адже одного лише німецького "Залізного Хреста" було достатньо для найсуворішого вироку, причому, не лише для нього, а й для близьких. Та доля була до них прихильною…

В часи німецької окупації Рожанковський так само лікував калушан і продовжував це робити й після повернення "Влади Рад". А от молодших дітей – Дарію і Ярослава — в 1944 році перед поверненням Червоної армії, щоб не ризикувати їх життями, благословив перебиратись на Захід, в еміграцію. Мав слабку надію, що це тимчасова розлука з дітьми, але вона не збулася. Згодом вони осіли в США і з батьком вже ніколи не бачились. За старших дочок побоювався старий лікар менше, адже вони жили своїми сім'ями і під іншими прізвищами…

До передостаннього дня свого земного життя д-р Рожанковський продовжував лікарську працю, передавав досвід молодим колегам. По вранішньому стуку його палички по тротуару можна було звіряти годинники. Мав величезну бібліотеку світової літератури, адже добре володів п'ятьма мовами; полюбляв читати Діккенса англійською вголос. Охоче працював у своєму саду, гуляв з онуками околицями Калуша…

Червневим ранком 1954 року, коли доктор Маркел прибирав хідник (тротуар) біля свого дому, його настиг апоплексичний удар і 15 червня старий лікар відійшов у Вічність…

Поховали Маркела Рожанковського у парадній формі офіцера флоту Австро-Угорщини на старому цвинтарі, що на вулиці Височанка, поряд з могилою дружини Амалії. Весь Калуш прийшов попрощатись із своїм Лікарем…

Та рід Рожанковського не перервався, а живе, розвивається і множиться: четверо дітей, восьмеро онуків, десять правнуків… З його легкої руки вже три покоління нащадків створили міцну лікарську династію стоматологів: доньки Марія Кушнір і Дарія Миндюк, син Ярослав Рожанковський, онук Андрій Кушнір і правнуки Мирон та Антін Кушніри. І головне – всі нащадки Маркила Рожанковського є українськими патріотами, як і їх Дідо. Онуки Андрій, Зенон і Мирон стояли за незалежність України у 80-90-х роках, правнуки допомагали Майдану і, як волонтери, всіляко підтримують захисників вітчизни. А в США дідова онука, їх двоюрідна сестра Христина, також займається волонтерською діяльністю на користь батьківщини її предків.

Леонід КИРИЛАШ, дослідник


Переглядів: 182 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024