Понеділок, 20.05.2024, 02:14:32

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2019 » Серпень » 19 » У сільському музеї в Лугах на Рожнятівщині зберігаються 200-літні експонати, чи не кожен із яких має свою історію
21:08:02
У сільському музеї в Лугах на Рожнятівщині зберігаються 200-літні експонати, чи не кожен із яких має свою історію

У мальовничих Лугах Спаської ОТГ вже 15 років діє колоритна Кімната-музей стародавньої вишивки та прикладного мистецтва. Поміж двох сотень унікальних та давніх експонатів – речі, яким уже понад 200 років.

Прикарпатські журналісти відвідали цей цікавий музей, який працює при клубі села Лугів, у рамках престуру Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України. Тут, у невеличкій кімнатці, наче зупинився час, але вирує атмосфера давнини. На одній зі стін висять вишиті рушники, на іншій – церковні фани та вишиті картини, навпроти – давній одяг. На столі знайшли прихисток стародавні аксесуари. Збоку видніється старовинний посуд. Зупиняю погляд на цікавій короні.

«В таких ходили дружки. А ось корона нареченої, – роз’яснює завідувачка клубу Ганна Грелюк, демонструючи вже іншу, ошатнішу прикрасу. – Бачите, яка багата! Вона яскравіша, і на ній більше брязкалець».

Кожна річ у музеї має свою історію та долю. Найдавнішим експонатом є квітчаста хустка – їй понад 200 років. «Жінка, що мені її дала, була найстарішою жителькою нашого села, прожила 92 роки. Вона розповідала, що цю хустку їй дала бабуся у віно», – каже Ганна Іллівна. Далі зупиняю свій погляд на чоловічій камізельці. Пані Ганна випереджає моє запитання й каже: «То давня річ. Коли я прийшла в Луги, то дідові було 80 років. Він розповідав, що в цій жилетці ще кавалєрував».

Ідея створити такий музей виникла в пані Ганни 15 років тому. Вона дуже любить вишивку і прагне, щоб надбання попередніх поколінь не зникали, тому вирішила їх рятувати. Як вдалося зібрати таку вражаючу колекцію національних раритетів? Відповідь на це запитання проста: жінка ходила селом і збирала різні речі в односельчан. Чимало експонатів – це надбання її родини.

«Найціннішим експонатом для мене є картина, на якій зображено церковну чашу. Її вишила моя свекруха в 15 років. Для мене ця річ надзвичайно духовна, – розповідає моя співрозмовниця. – Також горджуся цією сорочкою. Вона дуже давня, і зшита, і вишита – вручну».

Прямуємо до рушників. Їх тут чимало, і кожен з них має свій неповторний та оригінальний візерунок. Тут представлено орнаменти 30–50 років XX ст., хоча є й давніші екземпляри.

«Отак вишивали в Лугах, бо в кожному селі додавали щось своє, – наголошує Ганна Грелюк. – Я родом із сусіднього Суходола, там яскравіша вишивка».

Якщо уважно вдивитися у візерунки на рушниках, то можна простежити, як змінювалися орнаменти з роками. За словами пані Ганни, сьогодні вишиті речі знову вельми популярні, зокрема давні візерунки рушників з музею «оживають» на сукнях чи сорочках. До речі, нерідко жителі Лугів приходять до музею за натхненням, адже тут його чимало.

«Традиційно, напередодні Різдва, кожна господиня вишивала і вбирала хату рушниками, стелила вишите простирадло та вдягала подушки у вишиті пошивки, аби було видно, що йде Різдво. А вже на Великдень всі вишивали накидки на кошик, – розповідає Ганна Грелюк. – Радію, що мода на вишивку повертається. Багато односельчан приходить, аби перебрати орнамент. Цікавляться особливо стародавніми узорами».

Розглядаючи численні експонати, складно не помітити давніх світлин, фотоальбомів та папок із якимись важливими записами. У фотоальбомах зберігаються весільні знімки різних років. За ними дуже легко простежити, як у Лугах змінювалися весільні традиції. Незмінним було лише одне – вишитий одяг молодої пари У папках – зошити з нотатками давніх обрядів та пісень.

«У мене все є в історії, навіть записаний весільний обряд. Коломийок, латканок і стародавніх пісень – дуже багато, я їх уже й не переспіваю», – ділиться пані Ганна.

Серед відвідувачів музею – не лише жителі села, а й туристи, які приїжджають до цього мальовничого краю з найрізноманітніших куточків України. Навідуються й іноземні гості, зокрема з Чехії та Польщі.

У цьому приміщенні музей «живе» два роки. Ганна Грелюк зауважує, що в старому клубі місця було більше, тож можна було розкласти більше експонатів. Кімнатка, в якій облаштовано музей, і справді дуже маленька. Для розміщення усіх експонатів місця замало. Тож частину рушників, картин та інших предметів доводиться зберігати в скринях. Загалом понад півсотні старовинних речей через цю обставину заховані від людських очей.

«Мріємо про розширення, – каже Ганна Грелюк. – Якби мали більше приміщення, могли б краще подати наші скарби. У скринях ще маю п’ятиметрові рушники, стародавні сорочки, картини та багато іншого».

Збирає давній одяг та предмети побуту і бібліотекарка Орися Попадинець. Тож із музею прямуємо до бібліотеки, яка розміщена у сусідстві, також у приміщенні клубу. Поміж стелажів з книжками видніється велика різьблена скриня, на стіні – вишитий Шевченків «Заповіт», збоку на лавиці акуратно поскладано давній посуд, взуття, одяг та інші речі побутового вжитку. Така собі філія музею стародавньої вишивки та прикладного мистецтва.

«Це мій куточок», – зауважує бібліотекарка, заходячи до свого «святилища». Одразу ж починає розповідати про дорогі своєму серцю експонати. Першими демонструє личаки. «Це дуже давнє взуття, навіть не знаю його походження. Отакі «румунки», то моєї свекрухи, – каже пані Орися, показуючи присутнім ще одну пару взуття. – Цю спідницю, як мені розповідала одна жінка, вона ходила шити аж до Лолина Долинського району».

Пані Орися, як і пані Ганна, можуть годинами розповідати про кожен предмет зі своїх колекцій, адже вони для них дуже цінні. Найголовніше – їм надзвичайно важливо зберегти пам’ять про минуле свого народу та передати її майбутнім поколінням. І в них це добре виходить! Втім, виходило б ще краще, якби їхня мрія про велике та просторе приміщення для зберігання національних скарбів стала реальністю.

Ольга Мончук


Переглядів: 221 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024