Франківськ виріс і з цим важко не погодитись. При чому, виріс у прямому сенсі – рідко яка новобудова має менше дев’яти поверхів. Усі вони обладнані ліфтами, які суттєво покращують життя мешканцям. Станиславові
Цікаво, а коли цей «вид транспорту» вперше з’явився у нашому місті, пише Репортер.
Історія ліфтів почалася задовго до заснування Станиславова. Механізми для підйому та опускання людей існували ще у Давньому Римі. У Колізеї налічувалось 12 ліфтів, які піднімали гладіаторів з підвалу на арену, де відбувались бої. Рухалися вони завдяки канатам, а їх туди-сюди тягали 200 рабів.
Перший приватний ліфт сконструювали у XVIII столітті для французького короля Людовика XV, який замахався бігати до коханки поверхом вище. Той теж працював на «людській тязі».
У 1800 році один власник вугільної шахти в Америці вирішив оснастити шурф підйомним механізмом, що працював від парової машини. Це дало потужний поштовх для розвитку галузі. Однак, парові ліфти здебільшого використовувались у промисловості і слугували для підйому вантажів. Люди боялися їздити на платформах, адже обриви тросів, аварії траплялися досить часто.
Питанням безпеки зайнявся американський винахідник Еліаш Отіс. Він розробив так званий «вловлювач» – механізм, який не давав кабінці впасти в разі обриву троса. Винахід дався непросто, адже під час випробувань системи безпеки загинули двоє його помічників. Бізнесмени не вірили в успіх Еліаша і не давали грошей на проєкт. Тоді він вдався до цікавого піар-ходу.
У 1854 році в нью-йоркському виставковому залі «Крістал Палас» при великому скупченні народу Отіс провів публічну презентацію свого «безпечного ліфта». Між 12-метровими опорами встановили платформу з важкими ящиками, між якими встав винахідник, після чого парова машина підняла його догори. Трохи вище, на спеціальному майданчику, стояв асистент, який гострим мечем перерубав канат. Публіка ахнула, втім платформа, пролетівши кілька метрів, зупинилась, а Отіс зняв циліндр і розкланявся.
Наступного дня він прокинувся знаменитим, посипалися замовлення на вантажні ліфти, а через три роки його компанія встановила перший пасажирський ліфт в універмазі на Бродвеї. Цікаво, що всередині він освітлювався олійними лампами.
Незабаром у парових ліфтів з’явився конкурент. У 1867 році на Всесвітній виставці у Парижі вперше продемонстрували гідравлічний варіант. Він розвивав фантастичну на ті часи швидкість – 3,5 м / с. Пізніше подібними ліфтами обладнали Ейфелеву вежу. Щоправда, вони дуже дорого коштували та були недешеві в експлуатації.
Пар і гідравліку перемогла електрика. Перший електроліфт запатентував той самий Отіс у 1861 році. Але найвдалішим виявився електричний ліфт з рейковим механізмом, який у 1880 презентувала фірма Сіменс і Гальське. Саме ця компанія через 17 років електрифікувала Станиславівський вокзал.
Унікальний експонат
Нині макет найдавнішого ліфта нашого міста можна побачити на Індустріальній, 34. Саме там розташований корпоративний Музей електрифікації АТ «Прикарпаттяобленерго». Нещодавно його експозиція поповнилася цікавим експонатом – львівський майстер Володимир Бевз зробив макет електричного ліфта початку ХХ століття.
Це складна конструкція 2,5 м заввишки. Стальний каркас імітує поверхи, між якими рухається кабінка. Усе прозоро, тож можна добре роздивитись, як усе працює. Більше того, кожен відвідувач музею може самотужки привести ліфт в дію, покрутивши колесо ручного приводу генератора, що розміщений поруч. Механізм зроблений так, що рухати кабінку вниз значно важче, ніж вгору. Аби кабіна зупинилась на певному поверсі, її треба акуратно туди підвести – це демонструє філігранність роботи перших ліфтерів.
Взагалі, там усе доволі реалістично. На дні шахти є пружини-відбійники та противаги. Кабінка, яка висить на п’яти металевих тросах, вручну закривається решіткою, має дерев’яну обшивку.
Як колись Еліаш Отіс, тут розробник теж подбав про безпеку. Якщо зімітувати обрив тросу та від’єднати кабінку нагорі, то вона почне падати, але майже одразу спрацюють аварійні гальма.
Сто років тому ліфти таки відрізнялися від сучасних. Насамперед пасажири не могли самостійно керувати кабінкою, для цього існували спеціально навчені працівники – ліфтери. Вони носили уніформу, мали відчиняти дверцята перед клієнтами, доставляти їх на потрібний поверх, слідкувати за чистотою кабінки. Крім того, ліфтер мусив володіти азами психології та вміти заспокоїти пасажира, якщо той починав нервувати.
Кнопок з поверхами тоді не було. Ліфтер керував кабінкою завдяки важелю реостата, під’єднаного до електродвигуна. Початківці довго мучились, ганяючи кабінку вгору та вниз, доки вона не зупинялась чітко навпроти дверного отвору. Професіонали «паркувались» бездоганно, за що отримували від клієнтів чайові.
Незвичною була й система виклику ліфта. У довоєнному Станиславові не існувало висотних будівель – найбільший «хмарочос» не перевищував п’яти поверхів. Відтак пасажир мав натиснути кнопку дзвоника, який лунав у кабінці ліфтера, що постійно чергував внизу. Якщо клієнт був на четвертому поверсі, то дзвонив чотири рази…
Зрозуміло, що перші ліфти були недешевим задоволенням, тож дозволити їх собі могли лише престижні готелі й житлові кам’яниці елітного класу. Більш доступними вони стали завдяки двом винаходам. У 1924 фірма Otis Elevator запатентувала систему виклику ліфта натисканням кнопки на поверсі. А через два роки інженер Хаугтон сконструював автоматичні двері. Це дало можливість поступово відмовитись від послуг ліфтерів і зробити керування кабінкою доступною навіть дітям.
Все почалося з «Уніону»
Прототипом музейного експонату став перший станиславівській ліфт, що працював у готелі «Уніон» (теперішній бізнес-центр «Київ», що на стометрівці). Відомостей про нього обмаль. 27 квітня 1913 року «Кур’єр Станиславівський» повідомив, що наприкінці червня у кам’яниці Хованця на Сапіжинській відкриється новий «Готель Уніон», яким керуватиме відомий львівський бізнесмен Ян Грайнер.
15 березня 1913 та сама газета помістила рекламне оголошення, де йшлося, що до послуг клієнтів «Уніону» комфортні номери, електричне світло, центральне опалення, гаряча й холодна вода у кожному номері, а також osobowa winda electryczna, тобто пасажирський ліфт. Це і є перша згадка про технічну новинку в нашому місті.
Крім «Уніону», ліфт мала й люксова кам’яниця Гаусвальда, що стояла напроти (Незалежності, 11). У міжвоєнний період до «ліфтовмісних» будівель додалася житлова п’ятиповерхівка купця Манделя на початку Бельведерської.
А потім місто поперло вгору. Разом з багатоповерхівками у побут франківців масово увійшли ліфти. Мало того, вони почали з’являтися навіть там, де їх ніколи не було. Наприклад, у дев’яностих ліфтами обладнали готель «Роксолану» та обласну бібліотеку на Чорновола.
Сьогодні у Франківську є понад 1200 ліфтів. Який з них працює найдовше? За логікою, він має бути у колишньому «Уніоні», але це не так. Мешканка сусідньої кам’яниці Наталя Кірюхіна розповіла, що у 1950-х у колишньому закладі Грайнера працював готель «Київ», що вважався найкращим у місті. Високих гостей, що прибували до Станіслава, намагалися селити саме в ньому. Аж раптом там зламався ліфт – перегорів мотор. Зробили просто – зняли двигун з сусідньої кам’яниці Гаусвальда і перекинули до «Києва». Австрійська техніка працювала ще кілька десятиліть, але у вісімдесятих старий ліфт поміняли. А в сусідній кам’яниці Гаусвальда, у темній шахті, навіки завмерла стара австрійська кабіна. Двигуна для неї так і не знайшли.
Серед ліфтів, що обслуговує комунальне підприємство «Теплий дім», найстаршим вважається розташований на Бандери, 62 – 1974 року. Однак, є давніші. Працівники «Прикарпатліфту» стверджують, що найстарішим діючим ліфтом Франківська є вантажний – в універмазі «Прикарпаття». Він виготовлений у 1968-му, хоча встановили його пізніше, адже ЦУМ відкрили у вересні 1971 року.
В історії міських ліфтів вистачало небезпечних епізодів. У липні 2000 на Хоткевича, 30 з п’ятого поверху зірвався ліфт з трьома людьми та собакою. На щастя, кабінку зафіксували захисні клини між першим і другим поверхами.
У 2017 місто лихоманило від дій маніяка, якого прозвали «палієм ліфтів». Він пошкодив близько 20 кабінок і шахт, а коли його затримали, виявився… колишнім працівником ліфтового господарства.
Траплялись і кумедні випадки. 19 жовтня 2015 року, перед виборами мера Франківська, тодішній кандидат від партії «Свобода» Руслан Марцинків освятив ліфт на Бандери, 62, корпус 2. Вибори він виграв, а через місяць ліфт… зламався.
Іван Бондарев | 
