18 жовтня виповнилося 110 років із дня народження командира УПА Степана Стебельницького "Хріна" з Голиня. За час перебування на Лемківщині відділ "Хріна" був одним з найбоєздатніших у всій УПА. Вороги боялися його, як вогню, а серед українців про сотенного ходили легенди.

Про командира УПА, з нагоди 110 річниці з його дня народження, розповіла на своїй сторінці у соцмережі заслужена вчителька України, поетеса і просвітянка Оксана Тебешевська, інформують "Вікна".

Степан Стебельський народився 18 жовтня 1914 року в селі Голині Калуського повіту Станіславської (нині Івано-Франківської) області, де батько працював директором місцевої школи. Серед голинських дітлахів і пройшло Степанове дитинство, нелегке й тривожне.

У Голині Степан пішов у перший клас. Потім сім’я переїхала в Болохів, а так на Самбірщину. Будучи учнем шостого класу, Степан вступив до "Пласту" в 37-ому курені імені полковника Дмитра Вітовського. Це було символічно, бо саме від Дмитра Вітовського його батько Ілько 30 жовтня 1918 року отримав наказ встановити українську владу на Калущині. А спонукала сина ввійти до "Пласту" мати. Про це Степан Стебельський згадує у своїй книзі "Зимою в бункрі":

"Ти казала мені йти на прогульки в Карпати, відвідати Маківку. Ключ. Ти казала мені вступити до таємного "Пласту", до 37-го Куреня ім. полковника Вітовського. Я слухав Тебе і пластове життя, мандрівки виховували мене. Ти виправляла мене прибирати могили вояків УГА".

Після виходу Іллі Стебельського на пенсію родина поселяється у Самборі. Тут Степан навчається у місцевій Учительській семінарії. Він з головою поринає в політичну та ідеологічну літературу.

За працю в "Соколі" хлопець опиняється в польській тюрмі.

Степан Стебельський постійно бере участь у виховних акціях, спрямованих на збереження стрілецьких могил, вшанування національних героїв.

У 1935 році він на велосипеді об’їздив всю Бойківщину, Посяння, Лемківщину. Відвідував філії "Просвіти", поширював національні ідеї, підпільну патріотичну літературу. Десь у цей час Степан був переведений у члени ОУН.

За доносом польського провокатора гестапо арештовує його як чільного члена ОУН під проводом Степана Бендери.

Стебельського відправляють у Добромильську в’язницю. Йому загрожує розстріл. Мало не дивом йому вдається врятуватися від смерті, і Різдво 1943 року він святкує з родиною в Кузьмині. Тоді вирішив повністю присвятити себе підпільній визвольній боротьбі в рядах ОУН, почав формувати збройне підпілля на Посянні. 

Невдовзі "Хрін" стає підрайоновим провідником ОУН. У 1946 році командування УПА-Захід призначило Степана Стебельського командиром сотні тактичного відтинку "Лемко".

За час перебування на Лемківщині вояки "Хріна" провели 100 боїв, лише три з них були оборонними, а всі інші — наступальними. Відділ "Хріна" був одним з найбоєздатніших у всій УПА. Вороги боялися його, як вогню, а серед українців про сотенного ходили легенди.

Після того, як "Хрін" перейшов на українські землі, його призначають командиром тактичного відтинку "Маківка-24" (на Львівщині).

За проявлену мужність, відвагу у керуванні діями відділів УПА Степана "Хріна" було нагороджено Золотим Хрестом Боєвої Заслуги І кляси.

"Уявіть собі, яке це щастя бути відзначеним за боротьбу за Україну найвищим відзначенням рідної армії!", — пише він у книзі "Зимою в бункрі".

Зиму 1947-1948 рр. "Хрін" перебував у бункері. Це було нелегко. У його книзі "Зимою в бункрі" читаємо:

"Бувають випадки, що повстанці душилися з браку повітря в криївках, або їх заливала вода".

Та і тут Степан "Хрін" проводив військові і політичні заняття. Вояки вивчали історію, географію, філософію й дипломатію. У вільні хвилини писав книги спогадів. Їх є дві — "Зимою в бункрі" і "Крізь сміх заліза".

У квітні 1949 року большевики вислали проти сотень відтинку "Маківка-24" дві дивізії війська, численні відділи прикордонників і МГБ. Весною, влітку, восени точилися запеклі бої. Ряди повстанців поріділи.

9 листопада 1949 року між 14-15 годинами у Чехословаччині біля села Погоржеліце (неподалік від м. Напаєдла, 65 км на схід від м. Брно) загинув і славний командир УПА Степан Стебельський "Хрін".