В Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки «Вишита історія Галицької землі» з фондів установи.
Вишивка, як і пісня, супроводжує українців від народження і впродовж усього життя, – зазначив, відкриваючи виставку, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Він запросив священника церкви Різдва Христового в Галичі о. Володимира Палія уділити благословення усім присутнім.
– Це не просто елементи одягу чи побутові речі – це наша історія, –сказав отець Володимир. – Наша національна самобутність, ментальність має камені, на яких вона ґрунтується, – це історія, мова, культура. І вони сягають сивої давнини.
З вітальним словом до присутніх звернулася заступниця голови Галицької районної ради Любов Гордійчук. Вона зауважила, що українська вишивка – це не просто якісь знаки і символи, це код нації, душа нашого народу. Кожен знайде серед речей, представлених на виставці, ті, котрі бачив у дитинстві на стіні у світлиці чи у скрині своєї бабусі, а найкращим вбранням є вишиванка.
Детальніше про те, як формувалася колекція вишитих речей у фондах, розповіла провідна наукова співробітниця сектора фондів Національного заповідника «Давній Галич», кандидатка історичних наук Маріанна Бацвін. Науковці заповідника не один рік працювали в етнографічних експедиціях, об'їздили понад 80 сіл Галицького, Рогатинського, Тисменицького, Калуського районів Івано-Франківщини, зібрали близько тисячі експонатів, котрі зараз зберігаються в фондах, а частина з них представлена на виставці. Це вишиті рушники, обруси, верети, сорочки, вигаптувані ґорсики, жупани, спідниці, запаски… Колись кожна ґаздиня мала скриню, в якій зберігався одяг на різні випадки життя, у т. ч. на весілля і на смерть. Власне, коли ви не знаєте, що робити зі старими вишивками – вони не пасують до вашої нової оселі, а палити шкода – подаруйте їх Національному заповіднику «Давній Галич». Тут вони дбайливо зберігатимуться у фондах, збагачуючи національне надбання, ними ще довго будуть милуватися люди.
Молодша наукова співробітниця науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» Дана Труханівська, котра цікавиться старовинною вишивкою, поділилася своїми знаннями про те, що закодовано на полотні, які були техніки вишивання. Зокрема, дівчата, вишиваючи на самоті весільний рушник чи сорочку, мріяли про щасливу долю. Заміжні жінки сподівались, що вишиття створить сімейний затишок, оберігатиме їх родинне вогнище від усього злого… Як свідчать археологічні дослідження, традиція прикрашати побутові речі, зокрема посуд і одяг вишивкою, існувала на наших теренах ще в сиву давнину. Кожен символ мав певне значення, ніс інформацію про життя людини – її добробут, соціальний статус тощо. Що цікаво, раніше існувало близько ста технік вишивання, популярна вишивка хрестиком належить до наймолодших…
Якщо ви цікавитеся старовинною вишивкою, завітайте в Картинну галерею Національного заповідника «Давній Галич». Виставка «Вишита історія Галицької землі» діятиме до 1 жовтня 2019 р.
Любов Бойко |
