Театральні вистави були однією з улюблених розваг мешканців міжвоєнного Станиславова – пише “Західний кур’єр”.
Однак у 1937 році місцеві театрали зіткнулися з прикрим явищем, яке псувало все задоволення від культурного відпочинку. Невідомі особи у самий розпал вистави розбивали у залі пробірку зі смердючою речовиною, внаслідок чого публіка, затиснувши носи, була змушена спішно покидати залу.
Виставу доводилося переривати, щоб провітрити приміщення і усунути джерело смороду. Один з таких випадків трапився в липні 1937 року, коли в театрі демонстрували гумористичну п’єсу «Варшавський цирульник» Мар’яна Гемара – відомого єврейського драматурга, який писав свої твори польською мовою. Публіка насолоджувалася п’єсою, в залі раз у раз вибухав сміх, аж тут у кінці зали глядачі почали затискати пальцями носи.

Під кріслом № 362 театральні працівники виявили розбиту пробірку і розлиту речовину, що мала різкий неприємний запах. Після провітрювання та прибирання вистава продовжилася і мала великий успіх. Керівництво театру звернулося до поліції, і постерунковий поліціянт, який чергував поблизу театру, затримав на вул. Камінського (тепер вул. Франка), якогось добродія, який аж надто швидко вийшов із театру і побіг вулицями. Підозрілого пана відвели до комісаріату поліції, а глядачів, які сиділи в театрі поряд з ним, запросили туди для надання свідчень. Але сусіди не впізнали затриманого і не змогли дати про нього жодної інформації.
Поліція висувала версію, що в місті діяла банда антисемітів, бо такі прикрі випадки траплялися саме тоді, коли на сцені театру демонструвалися п’єси єврейських авторів. На жаль, «театральні терористи» так і не понесли заслуженої кари, хоч станиславівська преса натякала, що поліції добре відоме ім’я замовника «театральних терактів», але затримати цю особу вона не могла через нестачу доказів.

Підготувала Олена БУЧИК