Мало хто знає, але у 80-х роках минулого століття був проект об'єднати дві площі - площу Ринок і площу Шептицького (тоді Урицького), знісши цілий старовинний квартал.
Насправді такі речі тоді вирішували не в Станіславі, а в Києві. Благо окремі тверезі люди в тому ж Києві і потім Львівські реставраційні майстерні переконали, що варто попрацювати і порятувати квартал. І ця робота вперто і методично продовжувалась 15 років.
Пишаюсь, що я теж працював над цим з багатьма іншими реставраторами. За той час довелось практично все перебудовувати з максимальним збереженням структури кварталу.
Весь квартал був триповерховий, а четвертий поверх добудовано, але щоб зберегти масштаб і пропорції на кожній деталі зменшували розмір мало не по міліметру.
Максимально автентичними там залишилось лише чотири будинки. І Станіславська влада не мала до того практично ніякого відношення, а так званої "громадськості" тоді не існувало.
Планувальна структура Середмістя, як і масштаб всього урбаністичного середовища - це і є історичним спадком. Звісно найвірніше вчасно реставрувати окремі фрагменти поки не втрачена автентика. Це має бути щоденною роботою. Однак відношення до цього Міста було зовсім інакшим.
Але, я вже казав, в часи кінця століття "громадської думки" насправді не існувало і руйнація відбувалась з пролетарською грацією і легкістю. Тому, коли вже взялись за роботу, було невиправно. Це як запущена гангрена для хірурга.
Тому такий вихід як врятувати квартал, як частину просторового організму, і намагання за всяку ціну повторити масштаби і звучання Старого Міста.
Уявіть собі в місті не було мулярів, що могли викласти з цегли арку найпростішу. Ковалі власне на тому кварталі почали вчитись повертати металеві деталі.
Отож в цьому випадку якраз це була "піонерська" акція і було реально порятунком.
А що відбудовують знищене - то це завше позитивно (навіть якщо це сприймати за макети). Бо таким чином відновлюється забутий масштаб урбанний. А це як одягати щось нововишите, але за старими лекалами.
А от коли в теперішніх часах є всі технічні і технологічні і Наукові можливості відновити майже втрачене, але валять і будують нове, але за приватними уявленнями про автентику - це вже на грані злочину.
Словом це наука, а не аматорська творчість.
Ігор Панчишин | 
