Непоказна вулиця, яка сполучає вулиці Грушевського та Дзвонарську і забудована переважно "хрущовками" та старими дев’ятиповерхівками або новобудовами, які зведені на пустирі, не відзначається особливими архітектурними пам’ятками, однак відіграла велику роль в історії міста. Починаючи від назви, яка походить від того, що знаходилася вулиця під валами Старостинського замку. Тобто ще раз на основі цього факту і рельєфу центральної частини міста можна вести мову про розташування фортифікації у XVI-XVIІ століттях. У період радянської влади вулиця носила ім’я Жданова. З вулицею пов’язане життя євреїв Калуша. Саме вона є єдиною з центральних вулиць міста, яку вони заселяли і на якій вели активну торгівлю. Тому тут варто розповісти коротко про історію представників цього народу у Калуші, адже так історично склалося, що у ХІХ-ХХ століттях саме вони і складали чисельну більшість населення міста. У Калуші єврейські родини почали з’являтися у другій половині XVI століття, і відразу ж почали активно впливати на місцеву торгівлю. У 1650 році калуські євреї домоглися для своєї громади утворення окремого управлінського кагалу на чолі з жидівською старшиною. У 1765 році з 393 будинків міста євреям належали 135. Зазвичай, представники цієї національності жили у центрі міста. У другій половині XVIІІ століття торгівля міста майже на 100% відсотків зосереджувалася у руках місцевих євреїв. Їм також належали багато підприємств. До 1914 року кількість євреїв у Калуші зросла до 4363. Вони створили своєрідне місто у місті зі своєю поліцією, підприємствами, школою. У часи польського панування торгівельна активність євреїв дещо занепала. Однак найважчі часи для них наступили у першій половині 1940-х років, коли з приходом німецької окупації у Калуському районі було знищено 6000 представників ізраїльського народу, а у самому місті залишилося всього 17 євреїв. Мойша Еттінгер, якйий емігрував з Калуша раніше (до речі, це ім’я досить часто зустрічається у мережі Інтернет. — Авт.), у 1980 році випустив книгу, написану на івриті, з 14-ма сторінками резюме англійською мовою — "Kalush — our native town”, яка нині є великою рідкістю. Закінчуючи розповідь про вулицю, варто згадати про пам’ятну дошку калушанину Михайлу Козорісу (1882-1937) — українському письменнику, юристу, громадському та державному діячу — на приміщенні центральної районної бібліотеки, встановлену у 1992 році. Андрій Костишин, "Вікна" | 
