«Галичина» на своїх сторінках вже не вперше торкається теми духовного краєзнавства чи духовного туризму на Прикарпатті, зокрема і на Рожнятівщині. Йдеться про потенційні можливості так званої осмолодської гілки бойківського Підгір’я — сіл Ціневи, Дуби, Вільхівки, Перегінська, Небилова, Сливок, Ясеня, Гринькова, Кузьминця, Осмолоди та ін. Наприклад, мало хто не знає, що в селі Ясені народився український письменник, етнограф, публіцист і співтворець «Руської трійці» Іван Вагилевич, де просвітителю споруджено пам’ятник і музей означений його іменем, а ще чи не кожному відомі перекази про сільський хрест тверезості, також знають люди дорогу і до обласного дитячого санаторію «Ясень», який названий ім’ям свого будівничого митрополита Андрея Шептицького і в якому зберігаються чудові настінні розписи великого майстра пензля Опанаса Заливахи.

Окрема сторінка — околиці Ясеня, зокрема Митрополичі палати чи Ангелівська домниця і т. д. Якось мандруючи Ясенем і вклонившись церкві Святого Архістратига Михаїла УПЦ КП, ми зауважили на церковному обійсті неподалік нової і старезну дерев’яну дзвіницю з виразним золотистим написом: «1756-2011 рр.». Проте дзвіниця була німою — замість дзвона висів металевий барабан від колеса з лісовоза. Так почалися пошуки розгадки таємниці давнього ясенського дзвона.

Небайдужий Гриньків

Попри те, що дзвін — ясенський, саме спілкування з небайдужими людьми із сусіднього невеличкого села Гринькова, який колись був присілком Ясеня, дало нам поштовх до краєзнавчого пошуку «таємничого» дзвона. Гриньківці розповіли, що, за переказами старших людей, 1941 року німецькі окупанти у прикарпатських селах активно знімали церковні дзвони і відправляли їх на свої заводи до Німеччини на переплавку. Тож по селах люди почали потайки дзвони знімати та ховати. Так сталося і в Ясені. А через п’ять років — вночі напередодні Великодня 1946-го, люди той дзвін викопали і фірою привезли до сільського коваля, якого в Ясені знали по-вуличному як «Рачука». Треба було відремонтувати у дзвоні пошкоджене вухо. Коваль полагодив, а вночі перед Великоднем люди дзвін встановили на старій дерев’яній дзвіниці, яка й сьогодні є біля церкви. Кажуть, що люди, які зранечку в неділю поспішали до церкви святити паски, зачувши дзвін у кузні у величне свято, зі страху й подиву торопіли, а то й чимдуж обходили кузню городами, осіняючи себе хрестом. Священика про відкопаний дзвін не повідомляли. Тож як вдосвіта на Пасху дзвін задзвонив — дивовижа почутого і радість свята були неймовірні. Тепер у селі вже нема ні родини того коваля, ні обійстя з кузнею.

А в Ясені більшість людей ще й досі думає, що той дзвін десь закопаний. Одні переконані, що на людському подвір’ї, а другі б’ються в груди, що на цвинтарі. Деякі гриньківці переказують, що, можливо, ясенський дзвін свого часу подарували в Гриньків. Проте сільський коваль з Гринькова Михайло Павлишак не підтверджує, що у церкві Святого Василія Великого села Гринькова є дзвін з церкви Святого Архістратига Михаїла села Ясеня. Так, каже коваль, він ремонтував дзвін, але з іншої ясенської церкви. Люди добре пам’ятають, що від 1946 року і до 1986-го, коли згоріла церква в Ясені, а старезна дзвіниця вціліла, дзвони постійно співали над селом. Що ж то були за дзвони, адже нові поофірували аж через 40 років — для новозбудованої церкви?

Дзвонові — 116!

В Ясені навіть люди старшого покоління, опитані нами, не могли на це відповісти. і досі не знають, викопали давній дзвін чи ні і плутаються, де був його сховок.

Богдан КОС, житель с. Ясеня, 70 р.:

— Моя баба розказувала, що перед тим, як мали забирати дзвін, люди вночі його закопали десь неподалік під горбом. А дехто каже, що на цвинтарі закопали. Згодом ніхто його не викопував, бо якби викопали, то був би.

Леон ЛУТЧАК, житель с. Ясеня, 86 р.:

— Пам’ятаю, що під час війни дзвін закопали на цвинтарі. Він був дуже голосний — було далеко чути, аж на сусідні села по той бік Лімниці. Лише один чоловік, по сільському «Марисин», знав, де той дзвін закопаний. Не знаю, чи він комусь розказав, чи ні.

...Після того, як перед самим Великоднем 1986 року церква Святого Архістратига Михаїла у селі згоріла, а люди на попелищі освячували паски, стару дзвіницю пересунули на інший — горішній бік церковного подвір’я. Там вона і тепер. Але німує, бо є новозбудовані церква і дзвіниця.

Володимир ЦАБАН, житель с. Ясеня, 73 р.:

— Стара дерев’яна дзвіниця була колись на тім місці, де тепер нова, і мала п’ять дзвонів. Німці 1941 року їх зняли, щоб забрати до Німеччини на переплавку. Але люди вночі один дзвін сховали на цвинтарі. То організував з ясінцями на той час церковний палямар, по-сільському «Олекса Марисин». Так той дзвін один і залишився в селі. Тепер він у новій дзвіниці разом з іншим, подарованим церкві Романом Василишиним — одним із наших односельців. Так, внизу вухо відірване було, то дзвін ремонтували. Тепер і сердечко, і дзвін рухаються. Дзвін розкопали по війні — в 1945-му чи 1946-му роках. Під час коляди люди зійшлися і домовилися, щоб відкопати його і знову встановити на дзвіницю.

...Тож насамкінець ми вирішили пересвідчитися у почутому і побачити той загадковий дзвін, який був закопаний, а відтак воскрес у часі Великодня, тому піднялися на нову дзвіницю церкви Святого Архістратига Михаїла УПЦ КП. Отож у той час, коли жителі с. Ясеня роками розповідали легенди про свій загадковий і непокірний церковний дзвін, він, народжений 1901 року австрійським майстром Петером Гільцером, чиє клеймо і досі збереглося на площі дзвона, закопаний 1941 року і воскреслий 1946-го, співав і досі співає на Божу прославу.

Ігор ЛАЗОРИШИН, Зеновія ГОДОВАНЕЦЬ