29 червня 2021 р. в Музеї караїмської історії та культури (м. Галич) відбулося відкриття виставки та науково – практичний семінар на тему «Автентична Караїмська або втрачені двері старої вулиці». Учасниками семінару були наукові співробітники музею та відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич». Модерувала захід наукова співробітниця музею Надія Васильчук.

Тематика семінару була обрано не випадково, оскільки караїми спільно з іншими національностями творили історію міста, додавали йому певного колориту. Завдяки особливостям релігійних звичаїв та традицій, своїй працьовитості та толерантності, вони користувалися повагою серед місцевого населення, отримували привілеї від австрійських і польських влад. З середовища галицьких караїмів походить ряд відомих релігійних діячів, правників, науковців.

Під час наукового семінару науковці обговорили актуальні проблеми збереження автентичної забудови вулиці, окремих архітектурних елементів будинків. Питанням часу є занесення будинків караїмських родин до переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини; згодом – виготовлення облікової документації на пам’ятки і внесення їх до реєстру пам’яток місцевого значення, укладення охоронних договорів з власниками будівель.

Більша частина з цих питань перебуває в площині відповідальності органів місцевого самоврядування (Галицької ОТГ) і є реальними для виконання, особливо тепер, коли готується Генеральний план міста.

Також, було обговорено можливість реалізації позитивного досвіду інших міст та громадських об’єднань, які працюють над відновленням первинних елементів (дверей та вікон) у пам’ятках архітектури – замінюючи раніше встановлені металопластикові вікна і двері, які спотворили вигляд об’єктів міської історії.

В містобудівному плані дільниця в якій проживали караїми (сучасна вулиця Караїмська) є досить цікавою для дослідника. Ще тепер мешканці та відвідувачі міста можуть побачити збережені будівлі, відчути атмосферу  цього району. Незважаючи на вкраплення забудов пізніших періодів, караїмську дільницю можна порівняти з відповідними аналогами – музеїв під відкритим небом.

На вулиці збереглися 8 житлових будинків, в яких проживали караїми. Вони є зразком забудови архітектурної забудови міста на початку ХХ століття – з одного боку будівлі є типовими прикладами міщанської забудови, з іншого боку мають свої особливості (зокрема, ганки, двері та облицювання вікон). Дані будинки тепер знаходяться у приватній власності; господарі не є караїмами – відповідно питання збереження автентичного вигляду будинків не є для них пріоритетом.

Поступово здійснюється заміна оригінальних вікон та дверей, зменшення через замуровування віконних об'ємів, встановлюються металеві ролети, знищується вигляд фасадів. Відмічено тільки один позитивний приклад відношення власника до відтворення автентичного вигляду будівлі.

Немаловажливими будуть чергові кроки, які заплановано втілити в найближчий період, а саме здійснення фотофіксації зовнішнього вигляду наявних будинків, їхніх прикрас. Передбачено це робити періодично – з тим щоб оцінити вплив часу і власників на будівлі. Звичайно, науковці працюватимуть в міру своїх можливостей – проте за допомогою нагромадженого і систематизованого матеріалу можна буде, як зафіксувати для нащадків давню забудову міста, так і здійснювати пам’яткоохоронні заходи.

Галич є одним з тих історичних міст в якому компактно впродовж століть проживала громада караїмів. На даний час збереглося караїмське кладовище (зерет), пам’ятки їхньої матеріально – побутової культури (частково експонуються у Музеї караїмської історії та культури та зберігаються у відділі фондів НЗ «Давній Галич»); у колишньому будинку родини караїмів було відкрито музей; на місці, де знаходилася кенаса громади встановлено пам’ятний знак. Безперечно, історія галицьких караїмів цікавитиме всіх небайдужих до локальної історії, як давніше, так і тепер; вона є одним з туристичних «магнітів» міста і займає свою нішу в переліку туристичних маршрутів.

Караїмська вулиця є однією з давніх вулиць, які формують образ міста над Дністром. Вона розвивалася і змінювалася з містом, підпадала під вплив різноманітних архітектурних проектів (зокрема, руйнацій караїмської кенаси і народного дому для спорудження дев’ятиповерхового житлового будинку). Для сучасників і нащадків важливе збереження наявного – без автентичного вигляду будівель чи гірше - їхньої руйнації, ця маленька вулиця втратить своє значення.

Ця втрата не буде втратою тільки локального масштабу, оскільки чи в Галичині, чи в цілій Україні практично вже не має настільки збереженої автентичної житлової забудови однієї громади.

Маємо тепер вулицю, на якій не проживають караїми, проте вулиця названа на їхню честь і зберігає їхню житлову забудову. Якщо не подбати про опіку над наявним, то за два – три десятиліття, вулиця зміниться до невпізнання і не відображатиме багатостолітнє історичне минуле.

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України