Від останньої декади березня і майже до Дня Святої Трійці (який в нашій традиці пов’язаний з вшануванням померлих) тривали роботи з облаштування військового кладовища (1914 – 17 рр.) цісарсько – королівського війська у Галичі.
Специфіка цих робіт полягала в тому, що вони здійснювалися в особливий період – в час запровадження і дії карантину. Відповідно до робіт за власним бажанням залучалися виключно волонтери, які жертвували свій вільний час – на площі працювали в різні години від однієї до трьох осіб. В середньому час роботи складав половину дня щотижнево.
Основним завданням робіт було очищення площі від гіляччя хвойних та листяних дерев, яке залишалося після їхньої порізки у грудні 2019 – січні 2020 р. Порізка старих дерев (а їх було більше двох десятків), яка виконувалася на замовлення Галицької міської ради, була дуже важливим кроком – оскільки вони засмічували площу листям та гілками, які ламалися під час вітрів.
З огляду на первинне розташування кладовища та його подальше оточення цивільними похованнями, без врахування потреби влаштування під’їзних алей для вивезення сміття при плануванні кладовища, - використання техніки для вивезення гілля було неможливим. Тому силами добровольців було власноручно винесено кілька вантажівок гілля з наступним прибиранням території.
Другим важливим моментом робіт було фарбування надгробних військових хрестів. Попередньо, у 2018 – 19 рр. ці хрести були, ймовірно, вперше побілені вапняним розчином. Звичайно, ці роботи справили візуальне враження доглянутості кладовища, проте з огляду на погодні чинники, вапняна побілка виявилася недовговічною.
Цього року вперше помальовано хрести (їх лицеву сторону) фасадною фарбою, яка будучи призначеною для зовнішніх робіт є суттєво довготривалішою в плані збереження шару фарби на поверхні.
В часі робіт відвідувачі кладовища запитували волонтерів – чи це кладовище є польським а можливо угорським? – з огляду на те, що тут присутня національна символіка цих держав (стрічки на певних хрестах, які залишені подорожуючими). Доводилося пояснювати, що тут спочивають представники багатьох національностей монархії Габсбургів – німці, чехи, поляки, євреї, а також українці; тільки в європейських державах є практика відвідування кладовищ в інших країнах і вшанування полеглих, а в нас – відсутнє розуміння і бажання опікуватися такими комплексами на своїй території; ми забуваємо, що тут також поховані українці.
Серед встановлених прізвищ похованих на кладовищі в Галичі, у переліку є українці, які служили в «німецьких» та «угорських» полках монархії; також, є українці, які були легіонерами УСС.
Під час чергового етапу впорядкування кладовища неодноразово приходило на думку, що в Галичі, та й цілій Україні, опіка над військовими похованнями залишається вибірковою – кладовища ПСВ та воїнів Війська Польського (останні загинули у 1920 р. в боях з більшовиками) переважно забуті, натомість представники владних органів щорічно, в День пам’яті та примирення (8 травня) покладають квіти та вінки виключно до могил воїнів Червоної армії.
На жаль, до опіки над кладовищами та могилами відомих діячів не залучаються освітні заклади – і справа не в тому, щоб виконати якісь фізичні роботи силами вихованців, а в тому щоб вони бодай знали локальну історію рідного міста і орієнтувалися, що в місті над Дністром є свій Пантеон, де захоронені люди, які працювали для міста і ті, які в силу обставин склали тут своє життя.
З кожним етапом опіки над військовим кладовищем в Галичі, воно набирає вигляду місць пам’яті за зразком європейських держав – де, як відомо, меморіальні заходи є постійними і здійснюються без огляду на національну приналежність чи армію, до якої належав полеглий.
Звичайно, роботи які проведено в березні – червні є черговими. Розуміємо, що ця праця повинна бути постійною – оскільки є періодична потреба вирізати самосів дерев та чагарників, які були характерні для кладовища щонайменше останні пів століття через відсутність будь якого догляду. Також, зараз вже забуто, але ще два роки тому, орієнтовно 1/15 території кладовища була несанкціонованим смітником, де галичани зносили сміття після робіт на могилах родичів – тому на цьому місці досі проростають дикорослі рослини…
І хоча роботи з благоустрою виконувалися від щирого серця, надзвичайно важливо згадати і висловити велику подяку і повагу тим, з чиєю допомогою рівень виконаного отримав належну підтримку і забезпечення. Наші сусіди – поляки, мають гарне побажання «Bóg zapłać!» (можна трактувати, як «Бог подякує!» або «Нехай благословить Господь!») - тож щиро дякуємо міському голові м. Галич, п. Оресту Трачику!
Саме його зусиллями волонтери вже неодноразово були забезпечені знаряддями праці, а в цьому році для благоустрою отримали фасадну фарбу та паливні матеріали для разового викошення території.
Довідково. На військовому кладовищі спочивають орієнтовно 350 військовиків, в т.ч. 2 легіонери УСС. Захоронення здійснювалися у 1914 – 17 рр. З дослідженого відомо, що найбільше захоронень здійснено впродовж 1915 р. (124 особи); в 1916 – 30, у 1917 – 3.
На основі архівних джерел встановлено прізвища 161 особи, також відома їх приналежність до військових частин (84). За родами зброї і приналежністю це – піхотинці, артилеристи, гусари, ополченці, санітари, жандарми, цивільні робітники. За віровизнанням це римо – католики та греко – католики, протестанти, євреї.
Для інформування відвідувачів кладовища про це місце пам’яті у 2019 р. було встановлено два дорожні вказівники, а на самому кладовищі дві інформаційні таблиці.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України |
