Андрій Овецький у своєму ЖЖ-блозі оприлюднив результат своєї двомісячної праці — світлини 100 дерев’яних дверей, які ще збереглися у центрі Івано-Франківська. — Нарешті я закінчив цю свою епопею із старими дверима, не так це просто, як здавалося на перший погляд, написав «Галицький естет» у своєму ЖЖ-блозі. — Тому що пройтися одною вуличкою пофоткати, а завтра наступною — не виходило. Дуже багато припаркованих авто біля вхідних дверей, а тротуари досить вузькі, доводилося виходити на проїжджу частину і фотографувати звідти, що у будній день майже неможливо. Або відкладати цей процес на якийсь час, а потім йти знову за конкретною адресою для того, щоб сфоткати лише одні двері, цей процес затягнувся більше, ніж на два місяці. Дуже жаль, що деякі я так і не встиг зазнимкувати, новоспечені містяни ненавидять все старе і з натуральних матеріалів, твердить блогер. Тому, заселяючи старі австрійські кам’яниці, або переробляючи перший поверх під офіси та магазини, ці селяни починають все переробляти "під євро”, ну і звісно в першу чергу пали дерев’яні вікна, а потім і двері ( хоча двері трохи рятує те, що вони в під’їзді будинку, а це — спільне майно). — Тільки за це літо я нарахував п’ять під’їздів, в яких поміняли старі двері, яким нічого не бракувало, при тому що це — протизаконно, — стверджує «Галицький естет». — Єдине, що порадувало — по-справжньому реставровані двері на Шевченка 29, але це крапля в морі. Як з’ясували «Вікна», автором блогу є іванофранківець Андрій Овецький, художник-оформлювач одного з музеїв Івано-Франківська. Тож, він і розповів про проект та плани. — Андрію, як виникла ідея фотографувати 100 дверей? Чому саме двері? — Ідея виникла давно, просто зараз настала критична ситуація: старі двері масово почали змінювати на безликі металеві та металопластикові, хоча нібито це все охороняється законом як архітектурні пам’ятки місцевого і національного значення. Таке враження, що якби я це не зробив, то ніхто, напевне, не взявся би за цю справу. Хоча в процесі фотографування зрозумів, що спізнився десь так на два-три роки. — За скільки часу вдалося втілити ідею? — Втілення ідеї зайняло десь два місяці. Це так здається, що ось вулиця, старовинні двері — бери і фотографуй. Насправді, багато з дверей сховано у дворах або збоку будинку. Треба обійти всі вулички, дворики і закапелки, щоб обдивитися все. — Що далі? Чи матиме ідея продовження? — Ідея тематичних підбірок зі старим Станіславом під назвою "100…” буде мати продовження. Я вже майже закінчив "Маскарони і скульптури Станіславова” (вид скульптурної прикраси (барельєф або горельєф) у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти. — Авт.). Можливо, далі візьмуся за балконні решітки або щось, що зараз найбільше знищується часом і людьми. — Скільки з цих дверей існують, а скільки вже знищено? — Ну, якщо рахувати будинки австрійського періоду, то, за моїми підрахунками, вхідних дверей залишилося близько 120. Важко назвати точну цифру знищених дверей — десь від 30 до 50, але більшість з них за останніх п’ять років перетворилися на дрова. — На яких вулицях були зроблені фото? Чи це тільки центр Івано-Франківська історичного? — Та практично на всіх, у центральній частині Франківська. Залежно, як проводити цю межу Івано-Франківська історичного. Юрій Тимощук, журналіст |
