Прикарпатський скульптор Ярослав Булка працює в незвичному і малорозвиненому в Україні жанрі — глиняної батальної панорами. Днями молодий митець представив відтворену в глині масштабну битву під Жовтими водами 1648-го року, у якій, за загальними підрахунками, брало участь майже 30 тисяч вояків. Фігурок у івано-франківця значно менше, скульптурна баталія висотою в кількадесят сантиметрів умістилася на дерев’яному подіумі розміром метр на два. «Ось дивіться на битву в глиняному 3-D вимірі», — з усмішкою каже білявий молодик із зацікавленням спостерігаючи, як я оглядаю композицію. Чорні, здається, важкі фігурки, неначе металеві. Онде польський поранений вершник падає з коня, онде козак переможно піднімає шаблю. Розвіваються пір’я, хоругви, підняті мечі, скривлені від болю обличчя. Здається, що за битвою спостерігаєш десь просто з вершини гори. А там унизу змішалося болото, кров, люди та коні. Для своєї композиції Ярослав не намалював жодного ескізу (!). Цьому не ймуть віри фахівці-колеги та мистецтвознавці. Дехто із заздрістю хитає головою. Як можна мати таке просторово-об’ємне мислення! Талант Ярослава Булки феноменальний, адже юнак лише початківець у створенні батальних панорам. Завершивши роботу, молодик навіть почав шкодувати, що немає ескізів, які можна було б комусь згодом показати. Але зараз це робити — немає потреби. Адже робота завершена і довершена. «Тема козаччини цікавила мене з дитинства, — продовжує розповідь молодий скульптор, з любов’ю оглядаючи своє творіння. — Ну хто з хлопчаків колись у війну не грався? Але в кожного війна, герої та вороги були свої. Для когось це радянські солдати, для когось англійські та французькі вояки, комусь подобається російська гвардія чи армія Наполеона, вої княжої доби, Січові Стрільці чи вояки УПА. Для мене ж уособленням українського духу, честі, гідності, відваги та лицарства були козаки. Навіть мій дядько є отаманом козацього куреня. Так що вся родина—з козацього роду. Гадаю, що й прізвище моє також козацьке, колоритне». Битва під Жовтими водами для юнака є символом національної звитяги. Думка відтворити її у глині виникла спонтанно. Два роки тому. Саме стільки часу знадобилося Ярославу Булці для створення панорами. Аби правдиво зобразитми зовнішній вигляд, амуніцію та зброю польських крилатих гусарів, козаків та їх татарських союзників, скульптор прочитав багато історичної літератури, уважно дивився фільм «Тарас Бульба». З останнього черпав натхнення. «Під час ліплення фігур здавалося, що я сам присутній на полі бою, часом аж моторошно ставало, — зізнається митець. Робота вийшла просто філігранною — видно найдрібніші деталі, волосинки на гривах і хвостах коней, дрібнесенькі пір’їнки на амуніції, що справді схожа на крила, яку носили на плечах польські крилаті гусари, масивні сережки у вухах козаків, візерунки на кінській збруї і т. ін.
Час ліплення 1 фігурки — 4-5 годин Панорама складається із 94 глиняних скульптурок. Щоправда, за словами Ярослава, це лише фрагмент грандіозної битви під Жовтими Водами 1648-го року. В ній, за загальними підрахунками істориків, брало участь майже 30 тисяч вояків. «Ось якби це все зобразити у глині!», — замріяно й тихо мовить митець, дивлячись куди вдалину, неначе вже бачить свою найграндіознішу роботу. Матеріал для свого твору дого не шукав. Каже, що коломийська глина для панорами найкраща. Працював майстер із німецькою, але вона не настільки тривка. Кожну фігурку Ярослав Булка ліпив, сидячи, десь 4-5 годин. Мав добру практику ліплення, адже пластилін узяв до рук із трьох років. Потім вчився в художній студії, майстерність вдосконалював уже як студент Інституту мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Після ліпки двох-трьох фігурок боліли очі й спина. А треба ж було ще випалювати готові вироби. «У мене була дилема, чи розмальовувати фігурки різнокольоровими барвами, аби були більше схожі до природної картини, чи залишити їх темно коричневими, чи ось такими — чорними, — розповідає митець-новатор.— Зупинився на останньому, адже так панорама схожа на металеве литво. Хоча й важить вона нічогенько — близько 150 кілограм». Згодом складав усі фігурки, аби була цілісна композиція. Ярослав Булка говорить, що йому, неначе згори хтось підказував, де має стояти той чи інший козак, гусар чи татарин. А в майстра ліпки уже багато нових творчих задумів. «Я дуже хочу відродити в Україні популярність скульптури, - ділиться майстер своїми мріями. — Хочу виліпити велику скульптурну панораму на тему картин Рубенса та панораму знищення римськими воїнами перших християн. У композиції будуть кілька десятків фігурок вояків, християни та звірів, яких натравлювали на мужніх чоловіків та жінок, що не зреклися своєї віри». Сабіна Ружицька, журналіст |
