4 грудня 2012 року виповнюється 70 років церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії, що в с. Заріччя, що на Надвірнянщині (Коломийсько-Чернівецька єпархія). Освячував церкву у 1942 році Єпископ Григорій Хомишин, Блаженний Священномученик УГКЦ. Нині церква має іншу назву — св. Покрови Матері Божої і належить Українській Православній Церкві Київського Патріархату. У період перед Другою світовою війною Владика Григорій, передбачаючи важкі часи, сказав такі слова: „Багато будуть спасати себе втечею, але далеко більше буде тих, що згинуть від большевицьких куль, і тих, що їх запроторять на Північ, а головно в Азію, де тисячі з них помруть у жахливих умовах, не буде примирення з Богом”. Владика Хомишин передбачив, що він сам впаде жертвою лихоліття та згине у тюрмі, „але не тут, в Станиславові, а деінде…, — сказав він. — Цього хоче Господь. Але ви мусите жити, багатьом із вас час не перейде в лихоліттю, бо вам багато ще треба зробити. І, може, згадаєте мене на волі, бо і я ніколи не занедбав молитися за Україну, за наш нарід, за його волю, хоч моя дорога, що її я вибрав, декому не подобалася” (Кат. щоденник „Америка”, ч. 4 з дня 5 січня 1956 р.) Пропонуємо Вашій увазі історичний нарис церкви у с. Заріччя. Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії в селі Заріччі знаходиться на високому пагорбі над річкою Прут, займаючи домінуюче положення, і її величні бані видно далеко аж ген до Делятина. Зарічанці мають давні традиції активного релігійного і національного життя. Про це свідчать розповіді старожилів, архівні документи, письмові матеріали. Під час Генеральної візитації в 1700 році тут вже згадується священик. У 1789 році в Заріччі збудована нова церква, яка була освячена в 1790 році. Під час деканальної візитації 31 грудня 1898 року подаються відомості, що церква дерев’яна, хрестоподібна, нещодавно перекрита, має три вівтарі з антимінсами посвяченими греко-католицькими єпископами (згодом митрополитами) Михайлом Левицьким і Григорієм Яхимовичем. До церкви в 1832 році належало 1444 вірних, в 1844 році - 1901, в 1854 році - 2016, в 1864 році - 2123, в 1874 році - 2193, в 1884 році - 2209. У 1813-1829 рр. році парохом Заріччя був о. Георгій Андрійович. Більше тридцяти років тут душпастирював о. Іван Блонський (1829-19 жовтня 1863 року). Отець І. Блонський похований біля західної стіни церкви в Заріччі. З часом пам’ятний хрест був частково знищений, а в 2011 році відновлений. Два роки (1863 – 1864) адміністратором церкви в Заріччі був о. Венедикт Камінський, а з 1864 по 1872 роки — о. Юліан Величковський. Отець Юліан помер 1 лютого 1872 року в Заріччі, де і похований. У 1872 - 1875 рр. адміністратором церкви в Заріччі був о. Орест Кисілевський (1833 - 1897 рр.), син отця Івана Кисілевського. Двадцять два роки служіння церкві і громаді Заріччя віддав отець Микола Волошин. Він був парохом Заріччя з 1875 року до своєї смерті, 25 квітня 1897 року. Стараннями о. Миколи Волошина в 1884 році був реставрований дерев’яний дім пароха. Отець мав численні подяки від Митрополичої та Єпископської консисторій Греко-Католицької Церкви. Похований о. М. Волошин на цвинтарі в Заріччі (могила збережена). З 5 травня 1898 року парохом Заріччя став енергійний священик з активною громадською позицією о. Дмитро Луговий. Він народився 28 вересня 1842 року, рукоположений 8 жовтня 1871 року греко-католицьким єпископом Йосипом Сембратовичем. Великою його заслугою, як відзначали парафіяни, була опіка над школою, де в 1898 році навчалося 130 маленьких зарічанців. При церкві діяло братство тверезості, завданням якого були антиалкогольна пропаганда та особистий приклад негативного ставлення до алкоголю. Стараннями о. Д. Лугового в 1909 році в селі зведено дерев’яну хрещату церкву, криту гонтою, за переказами старожилів, дуже схожу на стару церкву в Ворохті. Її будував тесляр на прізвище Бучук з села Яворова. В Заріччі на той час, згідно з Шематизмом Станіславської греко-католицької єпархії, були чотири придорожні каплиці. Отець Дмитро Луговий відійшов у вічність у Заріччі 4 грудня 1926 року. Під час Першої світової війни в околицях села йшли кровопролитні бої. Як писав д-р І. Докторук, церкву знищила австрійська артилерія 1917 року, коли підрозділи російської царської армії тримали оборону на правому, тобто заріцькому, березі річки Прут. Деякий час Богослуження відбувалися у приміщенні ґміни. Згодом у селі Микуличині жителі Заріччя придбали барак з тартаку і спорудили з тих будівельних матеріалів Богослужбову каплицю. З 5 грудня 1926 року по 29 лютого 1928 року Христову віру в душі зарічанців ніс отець Стефан Сохацький, рукоположений у 1925 році греко-католицьким єпископом Григорієм Хомишиним. Особливу увагу о. Стефан приділяв навчанню дітей та їх катехизації. Помер 3 травня 1944 року в Чорнім Потоці. З 1 березня 1928 року на парохію був призначений отець Антоній Дмитраш, рукоположений у 1896 році єпископом Юліаном Куїловським. Він був вже досвідченим парохом. Про це засвідчують відзнаки: містодекан Надвірнянський, радник єпископської консисторії з відзнаками крилошанина. Отець А. Дмитраш бачив нагальну потребу будівництва церкви в Заріччі. Постало питання фінансування. Цим зайнялось церковне чоловіче братство ім. св. Сави та жіноче ім. св. Варвари. Починаючи із 1934 року, вони збирали пожертвування громади, під час Різдва старші брати і сестри колядували на церкву. Чимало грошей поступило від активної діяльності членів товариства «Просвіти». Отець А. Дмитраш помер 29 квітня 1936 року. В пам’яті зарічанців назавжди залишився отець Олексій Крижанівський, який народився 21 березня 1906 року у Львові, рукоположений в 1931 році єпископом Іваном Лятишевським. Від 3 квітня 1936 року став сотрудником з правом управи в Заріччі. Основною заслугою ревного душпастиря в Заріччі було будівництво нової церкви, яка нині святкує свій ювілей. Вона зведена за проектом одного з творців українського модерну Л. Левинського. Зведення храму в Заріччі велося за опіки греко-католицького єпископа Григорія Хомишина. Він подарував з власної каси 1000 золотих на будову церкви. Зберігся лист, надісланий від єпископської консисторії 24 березня 1936 року, в якому подані поради владики, зокрема «головну наву треба поширити так, як накреслено на плані олівцем, тоді рамена перехрестя стануть коротші і люди, які перебуватимуть у цій частині церкви, будуть бачити престіл і відправу Богослужіння… Захристію для священика продовжити аж до кута абсиди і двері на церкву відсунути вбік, по стороні між презвітерією...» В плані церква має форму видовженого хреста з одним головним верхом над центральним простором, двома меншими верхами над захристієм та над бабинцем, а також двома підрядними верхами при вході до церкви з сторони бабинця. Церква покрита металом. Майстрами-будівничими стали зарічанці Бахмат Василь, Стельмащук Михайло, Бахмат Іван, Вацик Данило, Вацик Василь та інші. Храм Благовіщення Пречистої Діви Марії будувався в 1936-1942 роках. В грудні 1942 року церква була готова до відправ. На відкриття і освячення новозбудованого храму Благовіщення Пречистої Діви Марії прибув із Станіслава єпископ Української Греко-Католицької Церкви Григорій Хомишин (проголошений Блаженним Мучеником УГКЦ ХХ ст. Папою Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові). В церемонії освячення взяли участь настоятель церкви о. О. Крижанівський, парох з Делятина о. З. Золотий та адміністратор з Ворохти о. М. Куницький. Отець О. Крижанівський завжди відстоював інтереси громади с. Заріччя. В складі делегації з місцевого управителя школи Василя Бабинця та керівника громади с. Заріччя Ковалюка, отець Олексій, який заступав вбитого голову волості Михайла Стельмащука, 23 лютого 1944 року приїздив до Станіслава. Однак і священик був арештований. Він став перед гестапівським судом, але волею Божого провидіння був врятований. Після псевдособору 1946 року у Львові настали важкі часи для Української Греко-Католицької Церкви. Багато душпастирів були переслідувані і кинуті до в’язниці. Отець О. Крижанівський арештований 25 листопада 1949 року і Станіславським обласним судом засуджений 13 травня 1950 року на 10 років позбавлення волі і 5 років пораження в правах. Реабілітований 4 квітня 1994 року. У післявоєнний період в Заріччі священиком був отець Євген Федоришин (від 13 березня 1944 року). В непростий повоєнний час він проявляв витримку, толерантність, бажання працювати для громади. Однак після трагічної загибелі двох дочок 24 лютого 1947 року залишив парафію і переїхав до сестри в Коломию. Свого часу на парафії в Заріччі працювали о. Семен Черниш (1947–1950 рр.), о. Михайло Маковійчук (бл. 1950–1960 рр.), о. Олександр Мальчинський (1960–1962 р). Згідно з розпорядженнями Російської Православної церкви з храму мали бути усунуті "уніатські" речі – монстранція, фігури, дзвіночки, бальдахими, католицькі ікони, ікони з серцями, лавки, сповідальниця, було розпорядження переробити фани на хоругви. Престол змінити на квадратну форму, на ньому установити кивот так, щоб було добре видно семираменний свічник... 15 лютого 1962 року настоятелем церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії в с. Заріччя був призначений о. Ярослав Яськевич, рукоположений греко-католицьким митрополитом А.Шептицьким в 1941 році. Отець Ярослав помер 14 лютого 2000 року у с. Заріччя і похований на місцевому цвинтарі. В другій половині 80-их років у Заріччя був скерований о. Василь Петльоха, випускник Ленінградської духовної семінарії. На парафії перебував до липня 1988 року. В селі Заріччя діяла підпільна греко-католицька громада, в 1974–1989 роках проводили Богослужіння такі священики: о. Михаїл Косило, о. Ярослав Сірецький, о. Іван Бойко, о. Іван Качанюк, о. Василь Семенюк (тепер Архієпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський), о. Михайло Багрій. Священиче служіння в часи гоніння УГКЦ проводили також монахи студити з підпільного монастиря св. Пророка Іллі в Дорі ієромонахи Мирон Деренюк та Порфирій Чучман. Незважаючи на пильне око тодішніх спецслужб, священики сповідали, потайки хрестили, вінчали, проводили в останню дорогу. В роки заборони батьківської віри підпільні Літургії відправлялись в помешканнях Ковалюка Василя, Дудзяної Ганни, Білінкевич Софії, Вацик Ганни, Вацик Софії, Клим'юк Софії, Іваніщак Софії, Костицької Софії, Абрам'юка Миколи, Клим'юк Марії, Дмитрук Василини, Вацик Дмитра, Обідняк Розалії, Дем'янчук Ганни та інших. З виходом УГКЦ з підпілля греко-католицькими священиками в с. Заріччі були о. Володимир Данилів (Різдво 1993 р.–1995 р.), о Роман Іванків (1995 р.–1996 р.), о. Василь Гіркий (липень 1996 р. – лютий 1997р.). В державних та приватних архівах знаходимо ряд документів радянської доби про церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії. На даний час церква змінила назву на св. Покрови Божої Матері і належить УПЦ КП. Греко-католицька громада в 2011 р. в селі звела нову церкву, священнослужителем якої є о. Михайло Сметанюк (на парафії з лютого 1997 року). о. Мирослав ХАНЕНКО, Світлана ФЛИС, краєзнавець |
