Сумних Різдвяних Свят українцям, на жаль, не бракувало. Укладачі збірників народних колядок сьогодні часто включають до них знаний текст «Сумний Святий вечір в сорок шостім році…», який є відгуком на події післявоєнного часу та нову хвилю комуністичних репресій. Однак дослідникам історії визвольних змагань на Прикарпатті періоду гітлерівської окупації відомими також є дещо раніші у часі події, які теж пов’язані з колядою і сталися на Коломийщині одразу по традиційних зимових святах 1942 року.
Узимку 1942 року активісти підпільної коломийської молодіжної організації ОУН гостро потребували коштів на організаційні цілі і вирішили залучити їх через пожертви населення під час традиційної Різдвяної коляди. Оскільки усі громадські акції перебували під пильним оком ґестапо, то, щоб мати леґітимний захист, підпільники попросили відомого громадського діяча Олексу Коссака, який був референтом опіки над молоддю у складі Українського Окружного Комітету в Коломиї (громадської територіальної організації для надання гуманітарної допомоги місцевому населенню в умовах окупації) від імені Комітету завірити підписом і печаткою підписний аркуш для збору коштів на доброчинні цілі. О. Коссак особисто знав молодих діячів антинацистського опору, симпатизував їм і таке засвідчення документів для них зробив.
Оскільки за коломийськими молодими оунівцями вже вівся нагляд, то їх невдовзі було затримано поліцією з посвідченими О. Коссаком документами. На початку лютого 1942 р. у зв’язку з цими подіями містом прокотилася хвиля масових арештів українців. Були заарештовані видні члени ОУН, зокрема окружний провідник Василь Мельничук, чільні діячі організації Роман Сельський, Михайло Парасюк, Дмитро Григорович, Мирослав Харкевич, Володимир Тихович, Степан Тулівський та інші. Ґестапо заарештувало також їх прихильників з числа місцевої інтелігенції, у т. ч. й адвоката Олексу Коссака, молодого правника Степана Сатурського, а дещо пізніше – пароха містечка Жабйого (тепер Верховина) о. Павла Витвицького. Півроку ув’язнені перебували під слідством у коломийській тюрмі по вул. Романовського, а 19 жовтня 1942 р. їх перевезли до чортківської тюрми на Тернопіллі.
Восени 1942 року ґестапо запланувало залякувальну акцію для галицьких українців як помсту за спробу проголошення відновлення української державності у Львові 30 червня 1941 року та як відплату за убивство високопоставленого ґестапівського офіцера по вулиці Генінґа у Львові, здійснене підпільниками ОУН. Для цього у чортківську тюрму протягом жовтня – листопада 1942 року було зібрано для екзекуції кілька груп українців, ув’язнених перед тим у тюрмах Коломиї, Дрогобича, Самбора, Тернополя та інших галицьких міст. 27 листопада українських політв’язнів чортківської тюрми було розстріляно карателями на полі (території колишнього навчального військового полігону – «зицирпляцу») між Чортковом і селом Ягільницею на Тернопіллі й там же поховано у братській могилі страчених. Усього окупантами тоді було страчено 56 українських патріотів, з них 16 належали до коломийської групи в’язнів.
Про ті давні події, які нам відомі сьогодні під назвою «Ягільницька трагедія», вже написано й опубліковано чимало дослідницьких і краєзнавчих статей, видано й кілька книжок. Недавно склад цих публікацій поповнила цінна книга професора Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, доктора історичних наук Нестора Мизака «Українська Голгофа. Чортківський розстріл 1942 року», яка у 2020 році вийшла друком у чернівецькому видавництві «Друк Арт» як додаток до книжкової серії «За тебе, свята Україно», книга вісімнадцята.
Справді, такого фахового і ретельно виконаного дослідження, яке здійснив проф. Н. Мизак, досі нам бракувало. У виданні глибоко і докладно досліджено й описано причини переслідування нацистами членів Організації Українських Націоналістів, жорстокого поводження з ними у тюрмах Коломиї і Чорткова, висвітлено життєписи приречених на смерть патріотів, подано спогади про них. Книга розповідає також про довголітній пошук місця розстрілу борців за волю України, їх ексгумацію та перепоховання тлінних останків героїв на Меморіалі Слави міського цвинтаря у Чорткові. Також належне місце відведено розвінчуванню сучасних фальсифікацій ідеологів «рускава міра» про співпрацю оунівців з німецькими нацистами.
Видання буковинського науковця (який сам є родом з Тернопільщини) рекомендоване науковцям-історикам, краєзнавцям, учителям, молоді, усім українським патріотам, які цікавляться героїчним минулим рідного народу.
Богдан Волошинський,
член Національної спілки краєзнавців України,
м. Івано-Франківськ |
