Жінки прикрашають світ, але починають - з себе. Серед істориків поширений жарт про те, що манікюр та губну помаду вигадали ще у первісному суспільстві, коли, радіючи впольованому мамонту, жінки кров'ю здобичі намазували собі нігті та вуста. Разом із розвитком цивілізації розвивалася й індустрія косметики. Мильну траву замінили парфюмоване мило та гелі, замість олій маємо крем, щічки підкреслюємо не бурячком, а фабричними рум'янами, замість рослинних відварів до наших послуг найрізноманітніші парфуми та дезодоранти! А скільки помад, лаків для нігтів, засобів для волосся! Що й казати - зручно, але чи завжди корисно і безпечно? Як би хотілося, щоб косметичні засоби були якісні, натуральні і при цьому дієві, легкі у використанні та не дуже дорогі! Саме такою була - а іншою і не могла тоді бути - косметика в Європі, а отже, і в Галичині першої третини ХХ століття. І хоч деякі поради з тогочасних галицьких дамських журналів (тогочасний аналог "глянцевих" видань) нам здаються наївними, та й важко зараз їх застосувати буквально, все ж вони дуже цікаві й корисні. До того ж, аж ніяк не спустошать гаманець. Отже, галицькі красуні надавали перевагу натуральним косметичним засобам. Може здатися дивним, але в жодному випуску жіночого журналу «Нова хата», який був популярним у Галичині міжвоєнного періоду, мені не вдалося знайти реклами фабричної косметики, натомість в кожному номері друкувалися поради лікарів, як зберегти красу, використовуючи прості природні засоби. Наших бабусь турбували ті ж питання, що й нас тепер: як доглядати за шкірою обличчя, руками, волоссям, як боротися з надмірною вагою, з втратою чіткості контурів обличчя, що робити зі зморшками тощо. Розкриємо кілька старих галицьких секретів краси і молодості. По-перше, тоді, як і сьогодні, стан шкіри обличчя медики пов'язували із загальним станом здоров'я. Поганий колір лиця, пігментні плями, висипання можуть бути наслідком внутрішніх хвороб. Тоді похід за красою пропонували розпочинати з кабінету лікаря. Другий важливий чинник гарної шкіри обличчя - її чистота. Очищувати обличчя пропонувалося обов'язково зранку, ввечері, а також щоразу після балю, поїздок, важкої чи нічної роботи. Радили різні способи чистки шкіри. Скажімо, лікар Софія Парфанович рекомендувала галичанкам звечора змивати лице теплою водою з лагідним, краще пережиреним милом. Коли шкіра обличчя жирна, то радилося протирати її розведеним алкоголем, який розкриває та очищає пори. На день жирну шкіру обличчя лікарка радила припудрювати, але тільки аптечною, а не магазинною пудрою, адже штучна пудра має шкідливий домішок олова, який нищить обличчя. Суху шкіру Софія Парфанович рекомендувала змащувати чистим вазеліном без нафти, гліцерином (тільки на вогку шкіру), або популярним тоді гольдкремом - сумішшю названих двох кремів. Але найкращим засобом для очищення та відсвіження шкіри вважалися гарячі компреси (оклади). Для цієї мети хустинку потрібно було змочити у гарячій кип'яченій воді чи у відварі ромашки і накласти її на обличчя на 3 хвилини. Після компресу потрібно накрити обличчя сухим полотном і зачекати, поки воно вихолоне. При компресах треба особливо вважати на ніжну шкіру навколо очей, вуст і на шиї. Як колись, так і тепер для вже не юних пань великою прикрістю була поява зморшок та втрата чітких контурів обличчя. Причину зморшок бачили у втраті пружності шкіри, викликаної виснажливою хворобою, різким схудненням або віковими змінами. В журналі "Нова хата" Софія Парфанович пропонує такі способи боротьби із зморшками: 1) ввечері обличчя піддавати дії водяної пари протягом 5-10 хвилин; 2) робити масаж обличчя; 3) добре відживлювати обличчя кремом; 4) здійснювати обов'язкові щоденні прогулянки на свіжому повітрі; 5) правильно харчуватися; 6) уникати неприємних ситуацій, сварок, які формують негарний вираз обличчя. Одним із найкращих способів лікування зморшок вважався масаж лиця. Був відомий масаж руками, електричний, чи за допомогою апарата Punktroller. Якась пані, що писала під псевдонімом «Берізка», розповідала, як самостійно вдома зробити масаж за допомогою крему: «Для здержання або відзискання краси треба конче масувати (розтирати) лице кремом або чистою вазеліною. Взяти грудку крему, як зерно гороху, та кілька хвилин легенько розтирати пальцями шкіру на чолі, коло очей, носа та над устами в напрямі від середини на боки. Потому витерти лице м'яким рушником». А ось лікар Євген Дурделло, який почав давати косметичні поради в журналі «Нова хата» з початку 1930 року, застерігав, що невмілий масаж може тільки збільшити кількість зморшок на обличчі. Натомість він вважав, що сонячна засмага та кремінна лампа (чим не кварц?) роблять добру послугу при лікуванні зморшок. Також при зморшках рекомендувалися гарячі компреси з відвару рум'янку, які потрібно тримати на обличчі до 30 хвилин. Друге підборіддя вважалося наслідком поганого обміну речовин, і усунути такий недолік рекомендувалося за допомогою спеціальних вправ, правильного харчування з достатнім вживанням зелені та овочів. Втрату контурів обличчя (обвислі щоки) пропонувалося лікувати спеціальними масажами і... збільшенням ваги тіла! Але у задавнених випадках єдиним рятунком від зморшок, другого підборіддя чи обвислості обличчя вже тоді вважалася косметична операція. Також за допомогою хірургії можна було змінити форму носа. Велику увагу галичанки приділяли догляду за волоссям. Щоб жирне волосся мало гарний вигляд, його рекомендувалося мити милом раз на 3-4 дні. До води слід додавати ложку соди, або бораксу, полоскати волосся негарячим міцним (аж чорним!) настоєм рум'янку і сушити на сонці чи з допомогою гарячого повітря. Після миття рекомендувалося добре масувати шкіру голови щіткою для волосся. Цю щітку після використання пропонувалося щораз промивати холодною водою з содою. Сухе волосся потрібно було мити рідше. Для відживлення сухого та пошкодженого волосся радили використовувати яєчний жовток. Замість криничної чи водопровідної води наші бабусі використовували дощівку. Для того, щоб волосся стало блискучим, рекомендувалося у воду для останнього змивання додати крапельку рідкого гліцерину. Об'єм рідкому волоссю надавав відвар дубової кори. А ось випадіння волосся вважалося серйозною хворобою, з якою міг справитись тільки лікар. Причиною появи лупи лікар Є. Дурделло вважав сухість шкіри голови або грибкові захворювання. При сухості шкіри та волосся радив раз на тиждень мити голову пережиреним милом, наприклад «Nivea», а сполокавши, натирати шкіру голови жовтком, який змити дощівкою. Коли такий рецепт не допоможе, то лупа, мабуть, має грибкове походження і потрібно звертатися до лікаря. Новинка у жіночій моді - коротке волосся потребувало особливих рекомендацій у догляді. Мити таке волосся потрібно значно частіше, ніж довге. Частіше, по декілька разів на день, треба його розчісувати. І головне, після кожного миття рекомендувався масаж голови щіткою чи руками. Шампуні (шампони) у міжвоєнній Галичині були відомі, але ставилися до них з пересторогою, адже вважалося, що в них забагато соди та миючих компонентів, а це може зашкодити волоссю. Надмірна вага (отислість) також турбувала галичанок, але значно менше, порівняно з іншими косметичними проблемами. «Головною річчю в лікуванні надмірної отислості є тілесні вправи і правильність в харчуванні. Хто хоче зберегти стрункість, мусить робити тілесні вправи перед сніданням. Снідати небагато, а після снідання зробити 10-хвилинну прогулянку на свіжому повітрі», - читаємо в журналі «Нова хата» за березень 1927 року. Тут же знаходимо опис молочної дієти, яка рекомендується для схуднення. Дотримуватись такої дієти треба було раз на тиждень. Отже, вранці - склянка молока; другий сніданок - два яблука; обід - сухар і дві склянки молока; підвечірок - склянка молока, або чорної кави та сухий калач; вечеря - яйце на м'яко, салат і кусник хліба. Але найважливішим для збереження краси та молодості вважався здоровий спосіб життя. «Хто постійно затруює організм алькоголем, кавою, надмірною кількістю м'яса, хто дихає повітрям, затруєним димом тютюну, хто не висипається ночами, тому не поможе жодна, навіть найдорожча косметика». В цьому сенсі за сто років не змінилося нічого. І за наступних сто не зміниться. А тому боротьбу за красу потрібно починати не з відвідин дорогих косметичних магазинів та салонів, а зі змін у способі життя на користь гігієни, фізкультури, здорової домашньої їжі, відмови від шкідливих звичок і... від поганих думок. «Кожна світла думка, кожен мистецький твір різьблять лице красою, - мудро писала у 1926 році галицька лікарка Софія Парфанович. - Кожен проступок, погані думки та діла витискають свою пляму на обличчі людини. Бачимо, що вираз обличчя можемо собі виробляти думкою». Наталія ХРАБАТИН, "Галицький кореспондент" |
