Найгучнішою подією світу 100 років тому, в 1912 році, стала катастрофа британського корабля «Титанік» в північній Атлантиці, у якій загинуло півтори тисячі осіб. Наш Станиславів подіями такого масштабу не «прославився», але теж мав чимало новин, що заслуговують на увагу.
Ювілеї та високі гості Батьки міста пам’ятали, що наближається важливий рубіж – 250-річчя надання йому магдебурзького права, що вважається і датою заснування. Питання про можливість відзначення такої дати розглядалося 2 травня на засіданні міської ради, яку очолював тоді бургомістр А. Німгін. Ініціатором з відповідним обґрунтуванням виступив радний Ф. Срочинський. У міській касі було не густо, тому панове радні вдалися до Соломонового рішення: трьохсота річниця – кругліша дата, її й відсвяткуємо! Трьохсота річниця настала в 1962 році. Її урочисто відсвяткувало не «польське кресове місто» Станиславів, а обласний центр УРСР, який у ті дні на честь великого Каменяра перейменували на Івано-Франківськ. Історія не стояла на місці, і в 2012 році ми відзначатимемо 350 років міста уже в незалежній Україні. Датою, що широко відзначала польська громада, було 300-річчя з дня смерті католицького проповідника, відомого письменника-полеміста Петра Скарґи. Тоді було прийняте рішення перейменувати вулицю Заболотівську на П. Скарґи (нині Сестер Василіянок). Цього ж року у травні вулиця Газова одержала ім’я польського політика, одного із творців конституції 1791 року Гуґо Коллонтая (нині Дністровська). Наше місто у своїх мурах в середині квітня зустрічало високого гостя. Великий князь Австро-Угорщини, двоюрідний племінник Франца Йосифа І Карл при марші на чолі свого ескадрону на місце розквартирування до Коломиї ненадовго зупинився у Станиславові. У щойно відреставрованих залах Каси ощадності відбулася зустріч з представниками влади і духівництва. До міста він в’їхав з боку Пасічної в супроводі кінного ескорту українських селян. З міста Сапіжинською (Незалежності) з ескадроном доїхав верхи до Микитинець, де завернув на Хриплин і далі прямував особовим поїздом. У 1916 році Карл ненадовго стане останнім імператором Австро-Угорщини, а через два роки зречеться титулу під тиском революційних подій. 21 липня відбулася непересічна подія – перший в історії міста авіаційний політ. Весь народ юрмився на оголошеному місці – «Лані за Бельведером», між газозаводом і Солотвинською Бистрицею. Демонстраційний політ здійснив молодий польський граф Міхал Сціпіо дель Кампо на літаку системи «Моран». Він зробив три великих кола над Загвіздям і парком на висоті кількох десятків метрів, опускався до землі, знову набирав висоту. Політ тривав 12 хвилин і викликав велике захоплення.
Станиславівські «хмарочоси» Незаперечно важливою подією стало зведення у місті п’ятиповерхових кам’яниць, таких собі станиславівських «хмарочосів». Першим із них став готель «Уніон» (в радянський час готель «Київ», тепер бізнес-центр на вул. Незалежності, 4). А ще в будові у цей час перебували п’ятиповерхові кам’яниці К. Гаусвальда (Незалежності, 11), С. Хованця (Вітовського, 19), чотириповерховий з мансардою для греко-католицького Товариства Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (тепер Центральний народний дім і готель «Дністер» на вул. Шевченка, 1) та чотириповерховий «Народний дім» для товариства ім. Качковського (тепер обласна бібліотека на вул. Чорновола, 22). Бачимо в цих спорудах яскравий модернізм, перші прояви функціоналізму. Архітектором усіх будинків був Ф. Януш, який метеором промайнув на містобудівному небосхилі Станиславова. Роботи провела будівельна фірма «Йорк», що належала братам Янушам. Усі об’єкти споруджені вперше із застосуванням залізобетону. Після 1913 року згадок про Ф. Януша в міських документах немає. Дослідниця архітектури міста Жанна Комар виявила, що у міжвоєнний час в американському Чикаго діяла фірма «Hooper & Janusch» і припускає, що «наш» Януш міг виїхати до США, де продовжив проектування хмарочосів. (Продовження читайте у наступному числі «ЗК».) Михайло ГОЛОВАТИЙ, член історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто». | 
