У Станиславові початку ХХ ст. було досить багато різних товариств і об’єднань. Об’єднувалися любителі природи, музики, ті, хто прагнув вирішити ту чи іншу міську проблему, прихильники різних політичних діячів.

Проте діяльність цих товариств часто зводилась до порожньої балаканини, а не до якихось конкретних справ. Ось що повідомляє про збори таких товариств дописувач газети «Кур’єр Станиславівський»: «Отримую повідомлення, що збори учасників відбудуться в такий-то час. Приходжу і марную щонайменше годину, бо треба чекати, поки всі зберуться. Коли ж нарешті починається обговорення, воно триває кілька годин. З цієї виснажливої балаканини, як правило, мало користі. Дискусія над якоюсь однією темою триває годинами, люди сперечаються за дрібниці, на які взагалі не варто звертати увагу. На таких зібраннях рідко буває головуючий, який міг би скерувати дискусію в предметний бік і запобігти переливанню з пустого в порожнє. Присутні змушені вислуховувати осіб, які мало тямлять у предметі обговорення, а лише волають: «Прошу слова!». Через це я більше не беру участі в таких зборах і не вступаю в жодні товариства. Краще витратити цей час на читання книг».

Дуже нагадує нашу реальність, чи не правда? Хоча сучасні любителі порожніх дискусій найчастіше затівають їх у соцмережах.
Газета «Кур’єр Станиславівський» від 7 квітня 1912 р.

Підготувала Олена БУЧИК