Нещодавно в Івано-Франківську на парафії храму Матері Божої Неустанної Помочі встановили новий рекорд України в категорії «Мистецтво» – найбільша ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Якими ще надзвичайними іконами славиться Прикарпаття?

Повертає з того світу

Володимир Вінтонів, настоятель церкви Святого Івана Хрестителя Української греко-католицької церкви, де знаходиться ікона Матері Божої Ласкавої, розповідає, що цей образ ще з давніх-давен був надзвичайно благодатним. Він, за словами настоятеля, один із найбагатших в Галичині.

«Хроніки передають, що ікона знаходилась у Вірменській церкві, це, власне, вірменська ікона. Вірмени мали свою унікальну культуру, яка була знищена Радянським Союзом. То не була та сама культура, яку ми можемо бачити у Вірменії зараз», – каже отець Володимир.

«Багато реплік цієї ікони стали чудотворними. Одна з них – наша. Хочу зазначити, що це не копія Ченстоховської ікони, а репліка. Копія відрізняється від репліки тим, що коли ікону копіюють, абсолютно кожна лінія має відповідати оригіналу. А відрізняє її від Ченстоховської те, що на ній немає шрамів на обличчі, і власне візерунок на сукні Богородиці, що дозволяє нам визначити приблизний час написання ікони. Ймовірно, іконописець зайшов до Храму в місті Ченстохова і змалював ікону», – каже отець Володимир Вінтонів.

Перше чудо, яке сталося, – це зцілення писаря у 1742 році. Він втратив зір, і коли молився, побачив, що на іконі з’явились сльози. Так він зрозумів, що цей скарб, ікона, не може бути в його домі, тому відніс її до маленької дерев’яної церкви.

За словами отця Володимира Вінтоніва, сьогодні відомо чимало історій зцілення за посередництвом ікони. Найсильніші – коли людина перебувала в глибокій комі, за неї молились, і вона приходила до тями.

«Пригадую історію, коли хлопчина, його звали Ярослав, вистрілив собі у скроню. Це був не бойовий, а травматичний пістолет. На щастя, сили кулі забракло і вона не зруйнувала черепну коробку. Спинний мозок не був уражений, тож органи тулуба – печінка, нирки, шлунок – функціонували, однак медики казали, що нічого не можуть зробити», – розповів отець.

Священник додав, що ні батьки, ні лікарі, ні він сам не вірили, що хлопчина вийде з коми.

«То було чудо, тому що я 13 років відпрацював у медицині, в лікарнях. Коли прийшов до Ярослава, то уділив те все, як говорять церковні канони: єлеопомазання і молитву. Після того я вирішив помолитись до ікони Матері Божої Ласкавої і поклав образок на подушку хворого. Я ще не встиг виїхати з лікарні, як дзвонить до мене батько хлопчика і каже, що він відкрив очі», – продовжив свою розповідь отець.

Ярослав втратив рік навчання в університеті, зараз живе повноцінним життям, допомагає батькам.

А ще був випадок зцілення дівчинки, яку збила автівка в Яремче. Тоді лікарі казали, що збирали дівчину мало не по шматках. Священник пригадує, що тато прийшов і плакав у церкві, коли вона лежала в реанімації. Зараз вона повністю здорова.

Також отцю Володимиру відоме унікальне свідчення, коли із Львівщини люди поїхали в Туреччину на море і сталось так, що жінка отримала інсульт, впала в кому.

«Я проводив тоді онлайн-трансляції і молився разом із людьми за зцілення жінки. Її чоловік, перебуваючи в Туреччині, молився разом з нами, і його дружина за деякий час отямилась», – пригадує отець Володимир.

Поза тим, він додає, що найчастіше чудо, яке ставалось, – це дар батьківства.

«Декілька днів тому, люди приїхали до нас аж із Чехії, з Ліберце, щоб охрестити дитину. По всьому світу є діти, які зачались від молитви. Ну, і, звісно, часто бувають зцілення від онкології, алкоголізму та ігроманії», – говорить отець.

Ікона, що зцілює очі

У старій дерев’яній церкві Воскресіння Христового, що у Липівці Тисменицької громади, у захрестії над престолом тривалий час зберігалася найцінніша пам’ятка для жителів села – чудотворна ікона «Богородиця Одигітрія». 

Як розповідає історик Ігор Любчик, цю ікону можна віднести до найпоширеніших образів у Галицькій землі, вона представляє зображення Богородиці з благословляючим маленьким Ісусом Христом на руках.

«Коли монастирську церкву перенесли у село, а сталось це через кілька років після закриття монастиря, то разом із нею перенесли й ікону. За переказами старожилів, ікона чудом тричі поверталась на старе монастирське місце і плавала на цілющих водах джерела, а селяни знову й знову урочисто повертали її в село», – розповідає історик.

За словами Ігоря Любчика, образ обріс серед місцевих жителів переказами і легендами про повернення на старе монастирське місце, а це вже є свідченням чудотворних ласк.

«Процесійно 6 липня парафіяни Липівки та навколишніх сіл щорічно несуть її на молитву на місце її об’явлення у лісі біля старого дуба та монастирського джерела на місці чернечої обителі», – розповідає історик.

Він зазначає, що цікавим на сьогодні залишається і питання авторства ікони. Одна з версій підкреслює, що чудотворна ікона «Богородиця Одигітрія» із монастиря у Ляцькому за іконографічними ознаками є дуже схожою до ікони з Богородчанського іконостасу Хресто-Воздвиженського храму, авторство якої належить славетному тогочасному маляру-монаху Йову Кондзелевичу (1667 – 1740).

«Документально зафіксованих свідчень зцілення немає, однак місцеві жителі розповідають, що вмивають очі водою з джерела, що розташоване на місці об’явлення ікони, і нібито та вода допомагає вилікуватись», – говорить історик.

Німі починають говорити

Галицька чудотворна ікона Матері Божої з Крилоса розміщена у храмі Успіння Пресвятої Богородиці.

«Архівні документи пишуть, що перше відоме зображення ікони згадується у 1893 році, потім з пожертв зробили срібну шату з позолотою та золоту корону з дорогоцінним камінням. Свого часу Йосип Шумлянський проголосив її чудотворною, але які чуда дали підстави йому це говорити, ми не знаємо, бо дані не збереглись – згоріли», – розповідає отець Ярослав Жолоб.

Як зазначає отець, на сьогодні є багато фактів зцілення людей за посередництва ікони.

«Є хлопчик, який у 2007 році постраждав в автокатастрофі, отримав забій головного мозку і, як наслідок, параліч. Дитина 18 днів була у комі. Після молитви до Пресвятої Богородиці, явленої в Галицькій чудотворній іконі, Віталій (так звали дитину) виходить з коми, параліч відступає. Інший випадок – Ярослав із Львівщини. Він потрапив в реанімацію, оскільки дуже важко хворів. Лікарі зробили все можливе, залишалась надія на Бога», – пригадує священник.

Отець Ярослав Жолоб каже, що коли дитина потрапила до лікарні, хресній мамі наснився сон, у якому голос повідомив, що потрібно їхати поза Калуш, де буде стара церква, в тому храмі буде чудотворна ікона.

«Коли вони приїхали в Калуш, то дізнались, що такої церкви нема, потрібно їхати в Крилос. Пам’ятаю, родичі приїхали на літургію, а через пів години після служби Божої за здоров’я Ярослава мама зателефонувала до хресної і повідомила, що хлопчик вийшов з коми», – ділиться спогадами отець.

Наступного дня дитину перевели до палати, через три дні виписали, а згодом хлопчик приїхав подякувати Пресвятій Богородиці за зцілення.

«Я підняв Ярослава на руки, підніс до ікони, за велику ласку зцілення він припав до ікони, дякував за здоров’я – всі у храмі почали плакати: і чоловіки, і жінки. Знаєте, є стереотип, що чоловіки не плачуть – це неправда», – каже отець Ярослав Жолоб.

Також відомий факт зцілення хлопчика з Центральної Африканської Республіки, Нурі. Він був німим від народження, мав церебральний параліч. Завдяки маминим молитвам до Богородиці оздоровився.

Отець Ярослав розповідає ще один випадок, коли мама привела до їхньої церкви дівчинку п‘яти років, вона була німа, не розмовляла.

«Лікарі не змогли вже нічим допомогти, тому мама вирішила звернутись з молитвою до ікони. Вона з донечкою приїхала на літургію, помолилась, в кінці священник окропив їх водою – і дитина почала говорити. Перше слово, яке вона сказала, було «мама», – з усмішкою розповідає отець.

Були й випадки, коли люди зцілювались від раку печінки, хвороб очей, туберкульозу та шкірних захворювань.

Приносить дар батьківства

Отець Роман Мельник із монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, що в Погоні, розповідає, що, за переказами людей, ікона Цариці Покуття – Богородиці з’явилась на липі біля джерела, а після щирої молитви біля неї люди отримували зцілення.

«Тоді, як з’явилась ікона на липі, люди віднесли її без почестей до церкви, а наступного дня вона з’явилась там знову. Місцеві жителі знову занесли її до храму, однак історія з поверненням повторилась. Тоді вирішили, що ікону до церкви потрібно віднести з почестями. Більше образ не зникав. Так її почали називати іконою Цариці Покуття, бо ця місцина етнографічно належить туди», – каже отець Роман.

Священник зазначає, що ще до появи ікони воєвода Роман у ХІІІ столітті розбив ворожий наступ татар. Йому перед боєм наснився сон, у якому він почув, що має побудувати храм і назвати його на честь Марії.

За часів Австро-Угорщини монастир існував, але для того, аби він міг бути й надалі, довелось зняти шати і корону з ікони.

«Була копія, яка була вбрана в шати і корону, але сама чудотворна ікона була без них. Просто завжди ця копія стояла у центрі храму, а сама чудотворна ікона розташовувалась з лівого боку, як заходити до храму», – розповідає отець Роман.

У 2001 році її віддали на реставрацію, спеціалісти визначили, що цій іконі чотири століття.

«Якщо взяти і подивитись на оригінал, який знаходиться у нас в монастирі, то на ньому видно дірки від цвяхів, де були шати і корона», – зауважує священнослужитель.

За словами отця, є література, в якій йдеться про зцілення від багатьох хвороб та залежностей, однак найбільшим чудом є те, що люди, помолившись до Матері Божої, стають батьками.

«Я вивчав і досліджував, що найпоширенішим чудом є батьківство. Багато є сімей, які не мали дітей, а був і випадок, що подружжя не ставало батьками майже 10 років, однак вони не втрачали віру і щиро просили про допомогу у Матері, і у них згодом народилась дитина», – пригадує священнослужитель.

Отець Роман також згадує історію, коли люди уже втратили надію на батьківство і вирішили всиновити дитину, та сталось так, що жінка завагітніла.

«Є певні речі, які не ти вирішуєш, а Богородиця», – зазначає священник.

Уляна ПИЛИПЕЦЬ