Історичні пам’ятки – це душа міста, його характер і тиха розмова з минулим. Станиславів початку ХХ століття, попри всі труднощі, знаходив у собі сили зберігати власну спадщину. І що цікаво, робили це не лише представники влади чи фахівці, а й звичайні мешканці: жертвували кошти, організовували збори, влаштовували благодійні заходи. З тогочасних газетних хронік ми дізнаємося, які важливі реставрації історичних будівель відбулися в той період, пише Західний кур’єр. Катедра Собор Святого Воскресіння на майдані Шептицького є пам’яткою національного значення. На зламі ХІХ і ХХ століть святиня пережила ґрунтовну реставрацію. У квітні 1900 року преса повідомила про ремонтні роботи у храмі, і на них було виділено близько 100 тис. корон, 30 тисяч з яких пожертвував колишній станиславівський єпископ, а на той час уже митрополит Юліан Сас-Куїловський. Ще 20 тисяч виділив сейм і 50 тисяч було отримано від повітової ради, міської ради, різних громадських організацій та приватних осіб.
Господарською частиною цієї справи займався отець Василь Фацієвич, який того, щоб реставрація пройшла успішно. У вересні 1901 року роботи ще три кошторисами єпархії складали на той час близько 130 тис. корон. З тих кош витратили на іконостас, який, за відгуками преси, не мав собі рівних у цілом ремонтом катедри завершили у кінці 1901 року.
Проте у травні 1905 року преса знову повідомила про реставрацію фасадів підготовано цілий ряд планів і фотографій, які відображали стан будівлі. Ці архітектору Феліціяну Баяну, який зразу ж приступив до них, розставивши травні 1907 року в місті знову збирали кошти на ремонт катедри, і преса заз виглядає жахливо». Причому цей збір коштів не обійшовся без скандалу. Уч партії старорусинів пожертвували кошти на ремонт катедри, а єпископ Хоми їх на будівництво церкви в іншому місці. Деякі жертводавці були цим дуже висловлювали своє обурення у газетних замітках. Вірменська церква Нинішній кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, більше відом збудований і освячений у 1763 році. У вересні-жовтні 1901 року храм переж реставрацію. Для розпису стропил і стін церкви до Станиславова прибув ху Крупський (1871-1954). Він навчався у Мюнхені і Відні, а з 1892 року працю переважно монументальним живописом, розписував інтер’єри храмів, малю натюрморти. У кінці жовтня 1901 року реставраційні роботи завершилися.
фрески, які були схожими до фресок храму отців бернардинів у Львові. Кан отець Ромашкан особисто слідкував за ходом робіт. Преса зазначала, що рес художнім смаком і послужила збереженню історичної пам’ятки. Про цю рес відгукувалися й спеціалісти. У жовтні 1901 року відреставрували також ста місцевих залізничників, які відвідали пробоща і висловили готовність зроби долучитися до відновлення храму.
Втім, ця реставрація мала несподівані і навіть сенсаційні наслідки. В листо кружляли чутки про вбивство, яке начебто сталось у вірменській церкві. Ро став органіст, який працював у цьому храмі. Церква стояла зачинена, що, зд підтверджувало поголоски. Насправді ж сталося ось що. Художник Юліан К реставраційні роботи, невідомо з якою метою тримав у захристії револьвер. закінчив роботу, а про зброю благополучно забув. Згадав він про револьвер близько сьомої години вечора послав по нього хлопця, 17-річного Миколая що револьвер заряджений, і йому прийшла охота погратися. Він жартома на Юзефа Інґлота, який займався наповненням кубків для причастя. Револьвер органістові у лицеву кістку, як раз під оком. Непритомного Інґлота відвезли виявилося, що рана досить серйозна і поранений, імовірно, залишиться без помер, але в церкві пролунав постріл, а отже, храм було осквернено насиль висловлювалися пропозиції його повторно освятити.
Колегіальний костел
Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії – це найдавніша мурована спору 1703 році у стилі бароко з елементами ренесансу. Храм слугував усипальни зараз у ньому розміщено Музей мистецтв Прикарпаття. В 1900 році завдяки зусиллям отця Юзефа Пяскевича у храмі були проведен роботи. «Наш старий, але гарний та історичний костел уже понищений невблаг також пожежею, – писав Пяскевич. –Тому він потребує негайної рестав своєму призначенню, а також зберігати пам’ять про щедрих фундаторів показати гарний приклад, як треба берегти і шанувати історичні пам’ятКостел відремонтували зовні, а крім того, завдяки щедрій пожертві прихожа було відлито новий дзвін, бо старий був тріснутим і не міг виконувати свої також освіжили, зокрема зробили нову підлогу. Крім того, храм оздобили рі Хресної Дороги, подарованими місцевим мешканцем Францішеком Червінс які містили багато цінних скульптур та орнаментів, пошкоджених пожежею та позолота вимагали значних коштів. Не бажаючи, щоб ремонт став тягаре служителі костелу збирали добровільні пожертви для ремонту храму, стукаю та звертаючись до їхніх сердець. Особливою гордістю храму став новий орган, виготовлений відповідно до в інструменту. Було збережено частину обшивки давнього органу, яку викори нового. Ця обшивка мала художне різьблення і позолоту та оздоблена різьбл захоплено зазначала, що то був найгарніший орган в усій Галичині. Отець П орган на фабриці органів Слівінського у Львові. Його виготовили за два тиж три клавіатури – дві ручні і одну педальну. Це давало можливість задіяти зр створювати складніші мелодії. Кожен регістр мав власне звучання, імітуючи флейти, смичкових інструментів і навіть потужні басові звуки. Тоді був звич органу пробу. Така проба станиславівського органу відбулася 11 листопада на справжній концерт. До Станиславова прибули відомі органісти – професо пан Войчик із Перемишля. Через установлення нового органу довелося тро приміщення хорів. Його розширили, щоб туди помістилися церковні хорист Міський театр Будівля театру імені Монюшка – історична пам’ятка, розташована на розі су Крушельницької та Курбаса. Збудована для музичного товариства імені Мон стала центром культурного життя, а тепер тут функціонує Івано-ФранківськВ 1909-1910-х роках музичне товариство імені Монюшка збирало гроші на робило це у доволі оригінальний спосіб. Учасники товариства залучали лек для мешканців міста пізнавальні лекції на різні теми. Виручені кошти від ци на ремонтні роботи. Так, 14 березня 1909 року в залі театру відбулася лекці «Найновіші прилади для літання». Цей захід викликав величезне зацікавлен Слухачі зайняли майже всі місця, а особливо відзначилися станиславівські м повідомляла, що «пані прагнули продемонструвати, що авіатика їх теж дуж голову капелюшки, чимось схожі чи то на повітряні кулі, чи то на аероплани конструкції було складно, звертали на себе увагу лише величезні крила». У прослухала ще одну лекцію пана Блаута на незвичну тему – «Кінець світу» 122 корони 80 галерів пішов на ремонт театру. Кам’яниця Гартенберґів і статуї Кам’яниця Гартенберґів була чи не найпрестижнішим житловим будинком С триповерховий житловий будинок довжиною 86 метрів з 27 вікнами по фас подвір’ї брати Гартенберґи в 1904 році збудували пасаж. Тут також розміща В січні 1907 року на даху будівлі спалахнула велика пожежа. Сторож поміти кам’яниці замерзла вода, і почав їх розігрівати. Робив він це, очевидно, дуж загорівся, і будівлі були нанесені збитки на 40 тис. корон. В жовтні 1907 року відбулася реставрація кам’яниці Гартенберґів після пож реставрації був відомий архітектор Ян Кудельський. Газета «Кур’єр станисл позитивно відгукувалася про цю реставрацію: «Новозбудована будівля філії Австро-Угорського банку і відновлена ка стали завдяки своїм чудовим фасадам справжніми оздобами міста. Їхн Кудельський, може пишатися зі своїх творінь, якими наша публіка захо належне його таланту».
суттєво постраждав. Після розчищення руйнувань і завалів територія біля п залишилася незабудованою. У цей період відбулося кілька реставрацій історичних скульптур. Так, у лип повідомила, що міські технічні спеціалісти приступили до реставрації стату в районі сучасної будівлі по вул. Галицькій, 67.
Цю статую встановили ще в 1739 році за часів Юзефа Потоцького на честь від російської облоги. Після закінчення цих робіт бригада реставраторів при статуї святого Яна, яка знаходилася в районі сучасного ТЦ «Меркурій». Цю році коштом невідомого благодійника.
Ось так багато реставрацій відбулося в місті за досить короткий період часу тисячі корон, а хтось просто приходив на благодійний захід, знаючи, що вир добру справу. Завдяки цій спільній турботі Станиславів зумів не лише збере архітектурних перлин, а й передати нам важливий урок: пам’ять про місто ж бережуть його мешканці.
Олена БУЧИК |
