В ХІХ столітті житло у Станиславові було дуже дорогим, тому більшість мешканців не мала власного помешкання, а винаймала його у так званих «чиншових кам’яницях». На жаль, стосунки між власниками кам’яниць і орендарями квартир переважно були далекі від ідеальних, а інколи господарі проявляли справжню жорстокість. Красномовним підтвердженням цього є лист, опублікований у газеті «Кур’єр станиславівський» у червні 1887 року, пише Західний кур’єр: «Чотири роки я мешкала у будинку по вул. Казимирівській, 1 (тепер вул. Мазепи – Авт.) у Боруха Еліаша Тайтлера, давніше то був будинок Шенгерського. Цього року пан Тайтлер не захотів продовжити мені оренду, тож я мусила шукати нове житло. Проте переїхати в інше житло я відразу не змогла, бо там якраз завершували ремонт. У мене дуже хвора чотирирічна дитина, тому я попросила ... Читати далі »

Зароблені гроші вона приносила додому, а Параска вела на них домашнє господарство. Люди в Микуличині сміялися з Ганни і дражнили її «хайдукбабою». Проте ... Читати далі »