У травні 1888 року Окружний суд Станиславова розглядав дуже незвичну справу, яка викликала велике здивування у тодішньому консервативному суспільстві. У селі Микуличин під Станиславовом проживали дві жінки – 50-річна Ганна Мельницька і 40-річна Параска Стефанчук. Вони мешкали разом, однак їхні стосунки мало нагадували дружні, радше сімейні, пише Західний кур’єр. Параска виконувала обов’язки господині і слухняної дружини, а Ганна носила чоловічий одяг, коротко стригла волосся і виконувала чоловічу роботу, наприклад, працювала робітником на будівництві доріг.

Зароблені гроші вона приносила додому, а Параска вела на них домашнє господарство. Люди в Микуличині сміялися з Ганни і дражнили її «хайдукбабою». Проте вона тим не журилася, а жила спокійно зі своєю «дружиною». Ба більше, обидві жінки часто влаштовували у себе в помешканні танці. Але танцювати воліли лише вдвох, тому гостей до себе кликали рідко. 26 лютого, в неділю до Ганни і Параски прийшли односельчани Кирило Росінський з братом Дмитром і Стефан Волощук, який був уже трохи п’яненьким. Крім того, у чоловіків із собою була ще пляшка горілки. Але Параска не хотіла танцювати з гостями, побоюючись гніву Ганни. Тоді підпилі чоловіки почали галасувати і вдарили Параску кийком. Ганна кинулася на захист своєї «дружини», але, отримавши сильний удар від п’яного Кирила, впала на підлогу і невдовзі померла. Параска теж отримала поранення, але залишилася живою. Всіх трьох чоловіків затримали жандарми, і вони постали перед судом. Кирило Росінський зізнався у вбивстві Ганни і був засуджений на два з половиною роки суворого режиму. Його брата Дмитра, який теж брав участь у бійці, засудили до півроку тюрми, а Стефана Волощука суд визнав невинним. Ось так сумно закінчилося ідилічне співжиття двох жінок.

Підготувала Олена БУЧИК