Є люди, які входять в історію у променях світла інших. Хто б зараз згадував про скромного адвокатаМелітона Бучинського, якби не його знайомство з Іваном Франком? Коли нищили старий християнський цвинтар, гробівець Бучинського зберегли саме з цієї причини. Його і сьогодні можна побачити у Меморіальному сквері. Втім, годі шукати пам’ятну таблицю на будинку правника — її просто не має. А от будинок адвоката зберігся — Франка, 27.
У 1857 році там стояла хатинка пані Корчанської на дві квартири. Схоже, вона не пережила «мармулядову пожежу», адже перепис 1870-го зафіксував там лише пустир, що належав міській ґміні, поруч проходила дорога до вокзалу. У вісімдесятих парцеля мала вже нових власників — емеритку, тобто пенсіонерку, Мінодору Бучинську, 1832 народження та її сина Мелітона. Вони жили у маленькому будиночку в глибині кварталу, разом із двома квартирантами та одним слугою.
Центральну двоповерхову кам’яницю, яку бачимо на поштівці, клан Бучинських спорудив у 1893 (за іншими даними — у 1897) році. Вона зведена у стилі еклектики, має сім вікон по фасаду та один балкон, прикрашений ажурною решіткою. Зовсім недоречним виглядає страшненький дерев’яний парканчик, який ще й займає половину тротуару. Хоча на протилежному боці вулиці — така сама картина. Дивно, але Бучинські у будинку не жили. Вони здавали його квартирантам, а самі тулились у старій хижці, ближче до сучасної вулиці Грушевського.
Настав час ближче познайомитись із паном Мелітоном, ім’я якого з грецької перекладається як «медовий». Він народився 24 лютого 1847 року в селі Криве Підволочиського району в родині священика Осипа Бучинського. Закінчив станиславівську гімназію, де, разом із братамиЗаклинськими створив таємний учнівський гурток і випускав рукописну газету «Зірка». Потім навчався у Львівському та Віденському університетах на юриста. Там познайомився з Михайлом Драгомановим, симпатизував його сестрі Олені — майбутній мамі Лесі Українки. Цікавився фольклором та етнографією, записував українські пісні, казки, легенди. Оселився у Станиславові, де зробив непогану кар’єру: 1874 — секретар у суді, 1876 — помічник адвоката, 1883 — адвокат. Кар’єру ледь не зіпсувала австрійська поліція. Після арешту в червні 1877-го Франка, Павлика іТерлецького, у Бучинського зробили обшук, вилучили його розлоге листування. Три тижні Мелітон просидів у буцегарні, але доказів його причетності до соціалістичного руху забракло — відпустили. Пізніше Франко так охарактеризував адвоката: «Се цікавий екземпляр українофіла, колись радикала і ніби-соціаліста, котрий тепер страха ради юдейська став поступовим раком і сховав під себе хвіст».
![](/News/2017/meliton-2.jpg)
![](/News/2017/meliton-1.jpg)
Втім, Каменяр таки підтримував із Бучинським добрі стосунки, навіть хотів надрукувати його вірші, але не надрукував. Помер Мелітон 25 квітня 1903 року після довгої хвороби. Від шлюбу з Софією з дому Громадків мав дітей: Богдана (у 1901-му з відзнакою закінчив місцеву гімназію), Ярослава (у 1907-му був заарештований за участь у студентських заворушеннях у львівському університеті),Лідію (у заміжжі — Зелінську) та Романа (успадкував обидва будинки). Після Першої світової він просив державну субвенцію на їх ремонт та отримав 10 000 корон.
Через фінансові труднощі у 1937 році Роман відписав двоповерхівку Державному жіночому педагогічному ліцею імені Скарбовського, який розмістив там інтернат.
За совітів будинок знову став житловим. У квартирі на першому поверсі мешкав скульптор Петро Сопільник, автор величного пам’ятника «Меч і рало» у селі Крилос, що під Галичем. Сьогодні синя вивіска біля входу повідомляє, що у кам’яниці працює Театр фольклору, народних свят і видовищ. Втім, найколоритнішим «квартирантом» є магазин подарунків «Дон Педро», рекламу якого важко не помітити.
Іван Бондарев |