Є люди, які входять в історію у променях світла інших. Хто б зараз згадував про скромного адвокатаМелітона Бучинського, якби не його знайомство з Іваном Франком? Коли нищили старий християнський цвинтар, гробівець Бучинського зберегли саме з цієї причини. Його і сьогодні можна побачити у Меморіальному сквері. Втім, годі шукати пам’ятну таблицю на будинку правника — її просто не має. А от будинок адвоката зберігся — Франка, 27.
У 1857 році там стояла хатинка пані Корчанської на дві квартири. Схоже, вона не пережила «мармулядову пожежу», адже перепис 1870-го зафіксував там лише пустир, що належав міській ґміні, поруч проходила дорога до вокзалу. У вісімдесятих парцеля мала вже нових власників — емеритку, тобто пенсіонерку, Мінодору Бучинську, 1832 народження та її сина Мелітона. Вони жили у маленькому будиночку в глибині кварталу, разом із двома квартирантами та одним слугою.
Центральну двоповерхову кам’яницю, яку бачимо на поштівці, клан Бучинських спорудив у 1893 (за іншими даними — у 1897) році. Вона зведена у стилі еклектики, має сім вікон по фасаду та один балкон, прикрашений ажурною решіткою. Зовсім недоречним виглядає страшненький дерев’яний парканчик, який ще й займає половину тротуару. Хоча на протилежному боці вулиці — така сама картина. Дивно, але Бучинські у будинку не жили. Вони здавали його квартирантам, а самі тулились у старій хижці, ближче до сучасної вулиці Грушевського.
Настав час ближче познайомитись із паном Мелітоном, ім’я якого з грецької перекладається як «медовий». Він народився 24 лютого 1847 року в селі Криве Підволочиського району в родині священика Осипа Бучинського. Закінчив станиславівську гімназію, де, разом із братамиЗаклинськими створив таємний учнівський гурток і випускав рукописну газету «Зірка». Потім навчався у Львівському та Віденському університетах на юриста. Там познайомився з Михайлом Драгомановим, симпатизував його сестрі Олені — майбутній мамі Лесі Українки. Цікавився фольклором та етнографією, записував українські пісні, казки, легенди. Оселився у Станиславові, де зробив непогану кар’єру: 1874 — секретар у суді, 1876 — помічник адвоката, 1883 — адвокат. Кар’єру ледь не зіпсувала австрійська поліція. Після арешту в червні 1877-го Франка, Павлика іТерлецького, у Бучинського зробили обшук, вилучили його розлоге листування. Три тижні Мелітон просидів у буцегарні, але доказів його причетності до соціалістичного руху забракло — відпустили. Пізніше Франко так охарактеризував адвоката: «Се цікавий екземпляр українофіла, колись радикала і ніби-соціаліста, котрий тепер страха ради юдейська став поступовим раком і сховав під себе хвіст».
Втім, Каменяр таки підтримував із Бучинським добрі стосунки, навіть хотів надрукувати його вірші, але не надрукував. Помер Мелітон 25 квітня 1903 року після довгої хвороби. Від шлюбу з Софією з дому Громадків мав дітей: Богдана (у 1901-му з відзнакою закінчив місцеву гімназію), Ярослава (у 1907-му був заарештований за участь у студентських заворушеннях у львівському університеті),Лідію (у заміжжі — Зелінську) та Романа (успадкував обидва будинки). Після Першої світової він просив державну субвенцію на їх ремонт та отримав 10 000 корон.
Через фінансові труднощі у 1937 році Роман відписав двоповерхівку Державному жіночому педагогічному ліцею імені Скарбовського, який розмістив там інтернат.
За совітів будинок знову став житловим. У квартирі на першому поверсі мешкав скульптор Петро Сопільник, автор величного пам’ятника «Меч і рало» у селі Крилос, що під Галичем. Сьогодні синя вивіска біля входу повідомляє, що у кам’яниці працює Театр фольклору, народних свят і видовищ. Втім, найколоритнішим «квартирантом» є магазин подарунків «Дон Педро», рекламу якого важко не помітити.
Іван Бондарев |
