... У Богородчанах — уже електрикою. Електровня працювала на солярці до півночі. Аби привести в дію генератор, спочатку його велике колесо розкручували за допомогою металевого лома. На жаль, не дійшов до нас як пам’ятка промислової архітектури невеличкий (20 кв. м) будиночок електровні з давнім обладнанням для вироблення струму. Не без прикрості говорив про це уродженець села Старих Богородчан, із якого, власне, розпочиналась історія заснованого пізніше селища Богородчан, Василь Романюк, нині відповідальний секретар Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, презентуючи працівникам книгозбірень Богородчанщини в центральній районній бібліотеці свої краєзнавчі видання.
«Мені запам’яталась написана на фасаді будинку електровні, який розібрали в радянські часи, дата його спорудження — 1928», — доповнив Василя Костянтиновича богородчанець Федір Збіглей (до речі, він надав з родинного фотоархіву світлину свого діда — вояка австрійської армії, яку опубліковано у другому, доповненому, виданні трилогії «Богові і Україні»). А як виглядала електровня всередині, усі змогли побачити на старій світлині, котру разом з багатьма іншими теж приніс на презентацію Василь Романюк, — вмістить її у другому томі трилогії «Під покровом Богородиці» (про минуле й сьогодення селища Богородчан та його Божих храмів). Дід літератора-краєзнавця Іван Романюк понад півстоліття дякував у старій богородчанській церкві Пресвятої Троїці, потім у новозбудованому храмі Св. Івана Богослова й залишив безцінні сьогодні записи про події в житті тих церков і селища на полях видрукуваного наприкінці ХV ст. Псалтиря — унікальної реліквії, яку й нині зберігають у Богородчанах. Василь Костянтинович скрупульозно вивчає ті записи, котрі не просто допоможуть йому в роботі над новою трилогією, а суттєво збагатять її зміст.  
А та, яку видав останніми роками під назвою «Богові і Україні» (про історію українського народу та його Церкви), вже дістала добрий резонанс серед читачів. Про це в бібліотечній літературно-мистецькій світлиці «Духовна криниця» говорив і богородчанець Євген Галавай, батько якого був двоюрідним братом о. Івана Галавая, репресованого сталінським режимом за те, що після заборони в 1946 році УГКЦ продовжував підпільно свою душпастирську діяльність. Провадив її цей мужній священик і повернувшись після відбуття покарання до Богородчан. Йому В. Романюк присвятив цілий розділ у другому томі трилогії. Вихід її у світ благословили владика Софрон Мудрий і присутній на презентації парох церкви Св. Івана Богослова о. Іван Мачкодера, котрий наголосив, що писати такі книги — то для автора особливе покликання, дароване йому Всевишнім. Побажали В. Романюку здійснення нових, не менш амбіційних, творчих задумів літературний редактор тих книг, член НСЖУ і НСПУ Іван Гаврилович та директор івано-франківської фірми «Галицький двір», уродженець Богородчанщини Василь Друк, завдяки якому бібліотеки району того дня було поповнено історичним нарисом «Підемо і приймемо хрещення». А центральній районній бібліотеці Василь Костянтинович подарував друге, доповнене, видання трилогії «Богові і Україні» та книгу «Місто між двома Бистрицями» про минувшину і сьогодення івано-Франківська (Станиславова). 
«Василеві Романюку вдається знайти стежинку до читацької душі не просто цікавим для наших сучасників і, що важливо, документально підтвердженим змістом, багатим історичним фактажем своїх книг, а й тим, що написане ним іде від щирого серця й чистоти помислів автора. Його книги слугуватимуть цінною підмогою для всіх, хто вивчає минувшину рідного краю в рамках історії України», — підсумувала ведуча презентації Марія Сем’янів. Бібліотекар відзначила те, що краєзнавча та пам’яткоохоронна робота стала справою всього життя лауреата обласної премії ім. І. Вагилевича Василя Романюка. Він, досліджуючи й вивчаючи історико-архітектурні пам’ятки на Богородчанщині та в Івано-Франківську, написав понад сотню обррунтувань про необхідність взяття їх на державний облік та охорону.

Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ