У грудні 1929 року в Станиславові була створена футбольна команда «Пролом» на основі однойменного українського спортивного товариства. Це була своєрідна реакція з боку діячів української громади міста на критику у львівській газеті «Діло».

Журналісти цього часопису з жалем відзначали, що в українців Станиславова наприкінці 1920-х років не було жодного національного футбольного клубу. Про футболістів «Пролому» розповідали історію, яка свідчила про них цілком позитивно, пише Західний кур’єр.

У 1933 році футбольна команда «Пролом-Станиславів» прибула до Коломиї, щоб узяти участь у грі проти тамтешньої команди 49-го полку піхоти. Але щойно станиславівські футболісти приїхали, як до них завітали представники господарів і з сумними мінами повідомили:

«Панове! Маєте від нас без боротьби два очки й перемогу. Саме в час, як мали б початися наші змагання, ми мусимо йти на похорон. Помер один наш полковник».

Гості зі Станиславова уважно вислухали їх, похитали головами і відповіли:

«Ми так очків і перемог не здобуваємо. Ми добрі християни. Йдіть і спокійно ховайте свого полковника – ми почекаємо на вас».

Піхотинці зраділи і пішли від проломівців такі радісні, ніби на весілля збиралися, а не на похорон. Станиславівські футболісти чесно дотримали слова і терпляче чекали суперників, аж поки ті віддали останню шану своєму командирові. Але коли вони нарешті повернулися, проломівці продемонстрували таку гру, що господарі програли їм з рахунком 3:1. І ця поразка, очевидно, лише додала їм похоронного настрою.

Підготувала Олена БУЧИК