Як у наш час, так і в ХІХ столітті весілля було пов’язане не лише з радісними емоціями, а й з великими витратами. Проте станиславівські євреї знаходили спосіб «відбити» витрачені на гостину кошти і тонко нагадати запрошеним про їхній обов’язок прийти не з порожніми руками. І навіть якщо гість не планував бути присутнім на весіллі, його все ж просили надіслати «сюрприз» для молодят.

В 1897 році преса повідомила, пише Західний кур’єр:

«Деякі віденські купецькі фірми отримали зі Станиславова в заклеєних конвертах листи. Коли їх відкрили, то знайшли там сповіщення про шлюб: «Нахман Гальперн із дружиною просять ушанувати своєю достойною присутністю шлюб їхньої доньки Рози з паном доктором права Ісааком Пресером зі Львова, що відбудеться у вівторок, 23 березня у власному помешканні».

Під сповіщенням була ще замітка:

«Телеграми: Нахман Гальперн, Станиславів». Практичність цієї замітки ви зрозумієте, коли прочитаєте ще й картку, яку додано до листа. Зміст тексту такий: «Шановний пане, насмілюся запросити вас на весілля моєї доньки і сподіваюся, що ви, враховуючи нашу багаторічну купецьку співпрацю, продемонструєте свою вдячність і зробите нам приємний сюрприз, надіславши весільний подарунок. З повагою, Нахман Гальперн».

Таким чином, купець тонко натякав своїм партнерам, що, хоч не хоч, а подарунок надіслати доведеться. І ще й бажано заздалегідь повідомити телеграмою, який саме «сюрприз» очікувати.

Підготувала Олена БУЧИК