16 листопада 1904 року Окружний суд Станиславова розглядав сенсаційну справу про напад Марії Підгурської, дружини залізничного кондуктора, на колійового інспектора Фелікса Пясецького.

Пані Підгурську звинувачували в тому, що другого жовтня того року вона облила Пясецького калом біля дирекції залізниць (тепер головний корпус медуніверситету). Як свідчив потерпілий, «Підгурська була в мене кілька разів, останній раз першого жовтня. Я відмовив їй у проханні перевести її чоловіка на роботу в пасажирські потяги з вищою оплатою, бо його за дисциплінарні порушення призначили до роботи на вантажних потягах. Вона погрожувала мені, а наступного дня, коли я був біля будинку дирекції залізниць, відчув, що мої очі були чимось залиті. Тоді я помітив, що моє вбрання залите калом. Жінка, щільно загорнута в хустку, спробувала втекти. Я схопив її за карк, обернув обличчям до себе і за лютими очима впізнав Підгурську».

Своєю чергою, звинувачувана дала такі показання: «Я просила Пясецького, щоб він перевів мого чоловіка на пасажирські потяги. В нас багато боргів, я хворію, тому для нас важливо, щоб наші доходи збільшилися. Він мені відмовив, тоді я пішла до директора Фестенбурга, і він сказав, що я можу подати скаргу. Пополудні я пила чай з ромом, потім горілку та пиво і ночувала у Матіяшків. Що потім було зі мною, не пам’ятаю. Опам’яталася лише у вівторок, побачила, що на мені інший одяг, і довідалася, що я у в’язниці».

Як стверджували свідки, мати Підгурської була душевнохворою, а сама вона страждала на епілептичні напади. Суд присудив пані Підгурську до двох місяців арешту. Коли оголосили вирок, звинувачувана впала на підлогу, і її обличчя посиніло. Через це суд ухвалив рішення звільнити жінку від відповідальності.

Підготувала Олена БУЧИК