Середа, 22.05.2024, 08:28:30

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Вересень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
 
Архів новин
Головна » 2011 » Вересень » 9 » Малі примари старого дому
14:53:04
Малі примари старого дому
Кожен з давніх будинків Івано-Франківська має свою непросту історію. Є споруди, відомі архітектурою, зовнішнім виглядом, а є цікавіші мешканцями, які там жили чи працювали. Спробуємо трохи віднайти «скелетів у шафі» будинку по вулиці Чорновола, 23.

Робінзони-Козаки
На початку ХХ століття вулиця Чорновола називалась Голуховського і була забудована одноповерховими будиночками з прилеглими городами. Мешкали в них переважно «городяни юдейського віросповідання», які тоді складали більшість населення Станиславова. Один з них, Шмерль Робінзон, мав щастя володіти тут земельною ділянкою. І була в нього донька (хочеться сказати єдина і любима, але точно не знаю) Соломія, яка обрала професію гінеколога. Соломія Робінзон мала чоловіка. Як не дивно, він був українцем і звався Михайло Козак. Його біографія варта уваги.
Народився пан Михайло у 1888 році у Винниках (тепер передмістя Львова), вчився в університетах Львова та Відня, де здобув престижну освіту лікаря-хірурга. В часи ЗУНР він був сотником УГА, а після війни одружився та у грудні 1921 року відкрив у Станиславові приватну медичну практику.
Справи у молодого хірурга пішли настільки добре, що вже у 1925 він вирішує збудувати якусь власну приватну клініку. Земельну ділянку знайшли одразу – нею володів тесть Козака, вельмишановний пан Шмерль. Цікаво, що турботливий татусь не подарував, а продав власній доньці свій клаптик землі за дев’ять тисяч злотих. Спорудження будинку обійшлося ще у 126 тисяч. Аби впоратись із будівництвом, подружжя навіть взяло позику в банку.
І ось у 1928 році у пресі з’являється оголошення про відкриття у Станиславові гінекологічного санаторію доктора Соломії Робінзон-Козакової. При санаторії діяло пологове відділення, в якому не одна мешканка славного міста відчула радість материнства. Там же народила сина і сама лікар Соломія.
Крім пологів, клініка займалась і менш привабливою, але не менш вигідною справою. Йдеться про аборти, які хоча й не афішувались, але робились. Звісно, не безкоштовно.

Усе закінчилось у гетто
А як тоді виглядав будинок новозбудованого санаторію? У принципі, так само, як і нині. Ось як описує його краєзнавець Михайло Головатий: «Будинок цегляний двоповерховий з напівпідвалом і мансардою, у плані П-подібний, до вулиці звернений вузьким фасадом. Вхід з бічного фасаду. За стилістикою еклектич­ний: барокове оформлення мансарди, основи еркера* та балкона, модерністська асиметричність фасаду та форми еркера, конструктивістське оформлення вікон».
До речі, мешканці міста одразу підмітили, що ліпнина балкону дещо нагадує великі статеві органи із додатками. Це стало причиною багатьох жартів і солених анекдотів.
Але повернемось до наших Робінзонів. За другої Речі Посполитої клініка процвітала, а її рекламу можна було зустріти навіть у львівських газетах. «Золотий вересень» 1939 року інтернаціональну лікарську родину дещо злякав, але справжня трагедія чекала їх попереду.
Восени 1941 року німці виселили Робінзонів-Козаків із престижної квартири (яка, до речі, розміщувалася на другому поверсі клініки) та перевели до гетто. Там вони тулились у маленькій кімнатці поруч із такими ж вигнанцями.
Незважаючи на те, що лікар Михайло Козак був етнічним українцем, до яких німці ставились більш-менш лояльно, він не покинув дружину та сина й добровільно пішов з ними до гетто. Подружжя загинуло від рук нацистів, але якимось чином їм вдалося зробити головне – врятувати сина. Хлопця змогли переправити за кордон і після довгих митарств він оселився в Америці. До речі, якщо Україна таки вступить до Євросоюзу, то він матиме всі права на будинок батьків. Сучасним власникам споруди є над чим задуматись.

Крісло, рушниця, логотип
Після війни у будинку знову відкрили пологовий. Коли йому стало тісно, і він перебрався до нового приміщення, там залишилося міське гінекологічне відділення, яке існувало до кінця 1980-х років.
Зоря незалежності України принесла будинку нових господарів. У 1993 році туди в’їжджає «Укрсоцбанк». Його співробітник Зеновій Жеребецький згадує, що будова була в аварійному стані, а в кімнатах панували хаос та запустіння. На горищі працівники банку знайшли старе гінекологічне крісло, яке, можливо, ще пам’ятало перших власників (і клієнтів) клініки.
А ось у підвал взагалі було страшно спускатись. Там водилися величезні щури, які навіть на дорос­лих чоловіків справляли незабутнє враження. Серед гнилих дощок і битого скла у підземеллі знайшли рештки австрійської гвинтівки. Можливо, її привіз з фронту та заховав «на чорний день» колишній сотник УГА Михайло Козак? Хтозна.
Нові власники зробили ремонт, а також встановили грати з логотипом банку. Почалася буденна робота, але досить скоро працівники зауважили певну особливість. В одній із кімнат першого поверху, вікна якої виходили на внутрішнє подвір’я, працювалось якось некомфортно. Люди швидко втомлювалися, починала боліти голова, робота не клеїлась і взагалі на душі було якось паскудно. Серед персоналу банку, особливо це стосувалось молодих працівниць, поповзли чутки. Розповідали, що саме в цій кімнаті колись робили аборти, місце сповнено гріхів і вночі тут блукають привиди невинних немовлят, які шукають своїх матусь…
Цікаво, що пізніше у цій кімнаті розташувалось офісне приміщення благодійної фундації імені короля Юрія, яка відома багатьма благочинними справами, серед яких і підтримка знедолених дітей.
У 2001 році «Укрсоцбанк» переїхав до нового приміщення, а тут з’явився інший господар – банк «Надра». Можливо, з поваги до попередніх власників надровці вже багато років не знімають решіток з логотипом «Укрсоцбанку».

Артклуб у підвалі
Справжній ренесанс будинок пережив у 2004 році, коли у підвальному приміщенні відкрився клуб-кафе «Химера». За пару років заклад перетворився на своєрідний творчо-богемний осередок. Тут відбувалися презентації книжок, концерти відомих і невідомих музикантів, виставки живопису та художньої фотографії, навіть працював клуб авторського кіно, який пропонував відвідувачам виключно «непопсові» роботи.
У серпні 2010 року «Химера» раптово закрилася. Чи то не витримала конкуренції з КМЦ «Є», чи то просто змінила власників. Після капремонту там відкрився новий заклад – кафе «Мармуляда», яке також позиціонує себе як артклуб і час від часу там проводяться мистецькі акції та концерти. Хоча є й перегляди футбольних матчів під пиво.
ІВАН БОНДАРЕВ, "Репортер"

Переглядів: 740 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024