Вже 10 років галичанин Віктор Матура робить розкопки на місцевих кар’єрах і берегах річок. Шукає скам’янілі рештки прадавніх істот. Зібрав величезну колекцію: зуби акули і бивні мамонта, рибоскорпіони, уламки коралів, мушлі і навіть панцири головоногих молюсків, які бачили ще динозаврів. На чергові розкопки з палеонтологом-аматором поїхав і «Галицький кореспондент».

Павуки і таргани були завжди

Колись давно, десь так 100 млн років тому, на місці Карпат було море. Неглибоке і з багатою фауною. Клімат на Галичині був дуже теплим. З часом велика вода захопила майже всю область і більшу частину України. Саме тому на Франківщині тепер знаходять так багато скам’янілих решток морських організмів. Але в гірських породах трапляються і рослинні рештки, тому науковці припускають, що саме тут пролягав берег давнього північного суперконтиненту Лавразії, який у давнину охоплював частину Північної Америки, Гренландію, Європу, Азію і північну частину Атлантичного океану. А Сарматське море, що покривало Карпатські гори, належало до давнього океану Тетіс, котрий простягався через Північно-Західну Африку, Південну Європу, Малу Азію, Кавказ, Індокитай. Геологічні породи, які тоді були морським дном, де-не-де тепер виходять на поверхню – через натиск Карпатських гір.

З часом море покинуло цю територію – через ріст Карпат і підняття Прикарпаття та Поділля. Море поступово відступало в південно-східному напрямку, за ним прямували Дністер і Прут.

“Під Галичем найбільше виходів крейдяного періоду. Біля Чивчинських гір – з давнішого, тріаського періоду. А найцікавішим є Дністровський каньйон. Там можна познаходити породи одразу кількох геологічних ер. Рогатинський район – найбагатший на знахідки, бо там повно кар’єрів”, – розповідає 70-літній Віктор Матура.

Чоловік має справу з палеонтологією лише 10 років. Якось улітку, відпочиваючи на березі Дністра, випадково натрапив на восьмисантиметровий белемніт (молюск). Відтоді і понеслося. Чоловік поринув у вивчення цієї науки, багато консультувався з фаховими палеонтологами. Чимало своїх знайдених експонатів Віктор уже передав до різних музеїв. Каже, що почувається лише маленьким гвинтиком, але в дуже важливій системі еволюції.

Скільки це коштує?

Цього разу їдемо в кар’єр у село Воронів, що на Рогатинщині. Є і багатша на знахідки місцина – у селі Дубівці, але там тепер помінялися власники кар’єру і не впускають нікого. Інша біда – біля кар’єрів місцеві поробили величезні смітники. У багатьох селах люди звикли викидати сміття або в річку, або у кар’єр. І так уже роками.

Такі походи не потребують якогось спеціального туристичного екіпірування. У торбі Віктора молоток, кусачки, зубила і ніж. Іноді треба добряче довбати, аби дістати з каменю якусь ракушку чи молюска. А ще слід подбати про зручне взуття, на деяких трасах знадобляться і ґумаки. Віктор ще надягає наколінники – без них ніяк.

На розкопки чоловік майже завжди ходить сам. “Лише я і ворони, – сміється ентузіаст. – У кар’єрах їх повно”.

Найзручніше робити розкопки навесні: сніг уже зійшов, а густої трави ще нема – все добре видно. Завжди слід бути обережним біля крутих стінок, бо можуть обвалитися.  

Ще навіть не дійшовши до кар’єру, на стежині знаходимо каменюку, в якій чітко проглядається щось схоже на мушлю. «Це пектен – двостулковий молюск, такі були приблизно 20 млн років тому, – усміхається палеонтолог-аматор. – А ось одразу поруч – брахіопода, це такий тип безхребетних морських тварин. Такого ж віку, як і пектен. Але її ще треба виколоти зі скам’янілого піску. Все це збереглося донині, бо просякнуте мінеральними солями. Можете взяти собі на пам’ять цей уламок. Мільйони років у долоні – хіба не диво?»

Віктор розповідає, що під час розкопок найчастіше трапляються мушлі різних видів і лише іноді головоногі молюски – амоніти і белемніти (вимерлі родичі сучасного кальмара), які бувають дуже різного розміру. Скажімо, діаметр раковини амоніта якось сягав аж до двох метрів, а ростри белемнітів – пів метра. Ці головоногі молюски жили в морях мезозойської ери, коли ще були динозаври. Але всі вони вимерли під час планетарної катастрофи 65 млн років тому, яку науковці пов’язують із падінням на Землю астероїда.

“А є такі істоти, котрі жили і до катастрофи, і лишилися після неї, – усміхається Віктор. – Скажімо, павуки і таргани були завжди”. 

А ще знаходяться купа решток всіляких інших прадавніх істот: корали, моховатки, морські їжаки, трилобіти… До речі, в тутешньому морі водилися навіть морські динозаври.

Найскладніше знайти морських зірок, бо їх є дуже мало, і морських їжаків, бо дуже крихкі. Але в нашому поході таки вдається уздріти аж кілька їжачків – крихітні, як дитячий нігтик. «У мене вже просто око набите, – сміється Віктор. – Мимоволі знаю, куди треба дивитися. Дружина завжди сміється: «Що ти там бачиш?»

Матура бере далеко не все, що знаходить – лише те, що зберегло цілісний вигляд. Цього разу трофеєм стала офіоморфа – нора риючої креветки, вік має поважний – близько 20 млн років. Віктор каже, таке обов’язково треба брати, потім віддасть до якогось музею.

Палеонтолог-аматор розповідає, що влітку почнуть заглиблювати дно на бурштинському “морі”, а пісок перекачають на полігон. Ось там можна буде накопати цікавезних знахідок, адже в тій ділянці пересіклися аж три геологічні періоди: верхня крейда, неоген, плейстоцен. Саме в тому місці Віктор якось натрапив на зуби акул, рештки мамонта і навіть людські кістки. Потім науковці з Чернівецького університету підтвердили, що вони належать первісній людині, яка жила ще 10 тисяч років тому.

Під час експедицій Віктора часто сприймають за шукача скарбів, на яких він нібито хоче нажитися. Перше, що запитують: “Скільки це коштує?”

“Люди не вірять, що це всього лише моє хобі, хоча багато хто й справді заробляє на доісторичних знахідках, – розповідає аматор. – Наприклад, деякі марокканські трилобіти з найдавнішого кембрійського періоду продають за тисячі доларів. Але і знайти їх нелегко. Ще дуже рідкісні ракоскорпіони, треба шукати їх по Дністровському каньйоні”.   

Все цінне – під ногами

Недавно у Візит-центрі «Галич» відкрили виставку скам’янілостей найдавніших істот – майже 400 експонатів, і всі віддав Віктор Матура зі своєї колекції.

Найстаріший і найрідкісніший експонат – цикломедузи, які проживали 540-650 млн років тому. У світі є лише чотири місця, де їх можна знайти. В Україні – тільки на Вінниччині.

А ще тут є десятки видів молюсків, відбитки палеогенових риб, які 30 млн років тому плавали в морях, де нині Карпатські гори, рештки скам’янілих дерев і рослин, зразки «мамонтової фауни»: зуби і бивень мамонтів, кістки інших тварин, які 100-200 тисяч років тому жили в нашому регіоні. До речі, зуб мамонта Віктор знайшов у Бурштині просто біля дороги.

«Все найцінніше, як правило, у нас під ногами, – сміється Матура. – Лиш треба вчитися бачити».

Наталя МОСТОВА