Затишне містечко Снятин розкинулось на Покутті, поблизу Буковини, за 4 км – уже Чернівецька область. Сюди не так часто доїжджають туристи з інших регіонів Прикарпаття, а дарма.

Тутешні вулиці зберігають спогади про письменників і художників, які тут творили, а з місцевої ратуші, однієї з найвищих в Україні, відкривається гарний краєвид на гори й рівнини, пише Репортер.

Теплохід «Марко Черемшина»

Важливим центром культурного життя у Снятині є Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, розташований на вулиці Шевченка, 101. Саме у цій кам’яниці свого часу мешкав відомий письменник, а засновницею музею є його дружина Наталія Семанюк. Згодом музей очолювала відома дослідниця Руслана Кірєєва. А зараз директором музею є її син, Петро Кірєєв.

Старша наукова співробітниця музею, письменниця та етнографиня, Іванна Стеф’юк розповідає, що колись Марко Черемшина орендував цю віллу у попереднього власника Соломона Маркуссона, а згодом викупив її.

Музей тут відкрився 17 липня 1949 року. Першою директоркою, натхненницею всього, що стосується його пам’яті, була дружина Наталія Семанюк, – каже Іванна Стеф’юк. – Тут багато чого залишилося незмінним з того часу. Зокрема меморіальні кімнати, які можуть багато розповісти, як виглядала ця вілла за життя Черемшини. А є багато експозицій, які постійно оновлюються. З нового – етнографічна світлиця, там ми вивчаємо звичаї і традиції регіону. А ще – краєзнавчий простір, присвячений історії Снятина та сіл громади.

В середині музею – кілька світлих кімнат із картинами, документами, творами мистецтва. Є особистий кабінет Марка Черемшини, з меблями, які ще бачили письменника. Є салон, де колись Наталія Семанюк проводила музичні та літературні вечори, там досі стоїть її фортепіано.

Читайте: Буба, Крипто, Містер Том: як у Надвірній живуть альпаки

А це – кімната змінних експозицій, – показує Іванна Стеф’юк. – Зараз тут можна побачити виставку львівського художника Валерія Шаленка «Основи». Кожна картина оповідає якісь епізоди з життя Тараса Шевченка та Івана Франка. Це були два велети для Марка Черемшини, він неодноразово писав у спогадах, що це «два світоглядні стовпи українства, без яких він не мислить себе.

Інший зал зберігає портрети та фотографії рідних Марка Черемшини, документи, книги, особисті речі письменника – годинник, манжети, книги. Ще далі – етнографічна зала, де зберігається макет теплохода «Марко Черемшина», спущеного на воду в 1958 році у Херсоні.

Крім екскурсій та виставок, у музеї часто проводять зустрічі та презентації книг, а також інші культурні та навчальні події.

Королівське місто

Традиційно для міст колишньої Австро-Угорщини, центральна будівля Снятина – це ратуша. Її висота – 50 м, одна з найвищих в Україні. Її будівництво почалося у 1861 році й тривало майже 40 років.

Первісно ратушу хотіли зробити у подарунок для цісаря, – розповідає Іванна Стеф’юк. – І перше речення у записах зодчих – «Діялось це у королівському місті Снятин». Йдеться про те, що це гербове місто, тобто на гербі зображена корона.

Сама ратуша завширшки невелика, вгору здіймається висока вежа. Колись там було магістратське приміщення, а зараз Снятинська міська рада. На верхівці вежі є оглядовий майданчик, але піднятися на нього не так просто. Як кажуть, треба шукати шляхів у місцевих. Зате згори можна побачити ціле місто, приміські села, а також Карпати на горизонті. Інколи, коли погода гарна, кажуть – видно й Чорногору.

Перед ратушею – площа, а далі базар, по місцевому – «гала» або «галя». Є й критий ринок, збудований ще у 1930-ті. Раніше стеля ринку була дубова, але потім провалилася, тож її замінили на сучасну.

Далі, звертаючи у бічні вулички, можна побачити різні храми. Снятин, як і більшість міст регіону, був мультикультурним. Тут мешкали євреї різних юдейських конфесій, поляки, вірмени, українці. Зараз тут є костел Пресвятої Діви Марії, вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці, дерев’яна греко-католицька церква Вознесіння Господнього. В останньому храмі, до речі, настоятелем був Теофіл Кобринський, чоловік Наталії Кобринської.

Є у нас і синагога, яка ніколи не діяла. За задумом, вона мала об’єднати чотири конфесії юдеїв, які мешкали в місті. Євреїв, до речі, у нас було найбільше – 35%, – каже директор музею Марка Черемшини Петро Кірєєв. – Під час будівництва там загинув один із працівників. А де пролилася кров, уже не можна було проводити служби. Певно, не час був об’єднуватися. Зате були окремі божниці, де молилися у кожній своя конфесія.

За словами Петра Кірєєва, до Другої світової у Снятині мешкало 7500 євреїв. Після нацистської окупації залишилося 20…

Костел Пресвятої Діви Марії – світла будівля, пам’ятка архітектури місцевого значення. Збоку – кам’яна дзвіниця. Як розповідає Петро Кірєєв, колись тут був дзвін. Але наступали радянські війська, дзвони та ікону Богоматері вивезли у Польщу. Зараз у Снятині – лише копія.

Нині костел діє, тут відбуваються служби. А ще до Снятина у червні щороку з’їжджаються паломники до могили монахині, похованої на місцевому цвинтарі. Це свята Марта Вєцка, яка служила у цьому костелі. Там же, на цвинтарі, до речі, є й могила Марка Черемшини.

Снятин – місто митців

Ще один цікавий музей у Снятині присвячений творчості Бориса Гуцуляка. Скульптор був звідси родом, за життя створив близько 100 робіт. Їх усі зберігає троюрідний брат митця Ярослав Ткачук.

Усередині хати, яка, на перший погляд, нічим особливо не виділяється серед інших, ціла скарбниця скульптур. Більшість – з латуні, бронзи.

Це «Родинний корінь» – з глибоким корінням, з високим гіллям. Ця робота називається «Ген самоти». А ця – «Георгіївський вузол», – проводить швидку екскурсію Ярослав Ткачук. – Музей був ще за життя Бориса, але тоді тут було небагато фігур. А потім я почав все збирати, складати. Роботи з тим було немало.

Роботи Бориса Гуцуляка нерідко привозять на виставки до Івано-Франківська та інших міст. А щоб побачити твори у Снятині, треба спитати у музеї Марка Черемшини. Там направлять і приведуть до Ярослава Гуцуляка.

Також Снятин пов’язаний з іменами письменників Василя Стефаника, Наталії Кобринської, художників Марії Карп’юк, Осипа Сорохтея, Ольги Плешкан та інших. Відомі імена можна почути під час екскурсій, які нерідко проводять співробітники музею Марка Черемшини.

Як правило, це порівняно невеликі групи, тут немає безперервної хвилі туристів, – розповідає Іванна Стеф’юк. – У нас є архітектурний променад, який водимо Снятином, і розповідаємо історію кожного будинку. Є екскурсія, яка стосується історії некрополів нашого міста, духовних святинь. Снятин – тихий, спокійний. Але я кажу, що це місто для гурманів. Хто хоча б раз підіймався на ратушу або побував у нашому музеї чи музеї Бориса Гуцуляка, кажуть, що виходять іншими.

Авторка: Ольга Романська, reporter.if.ua

Фото: Тетяна Нємцева