Сьогодні ювілей певного періоду своєї історії відзначає один з важливих музейних закладів держави – Музей історії Галича. Шість десятків років тому його було відкрито в с. Крилос.
З зацікавленням минулим Галича в 30 – их роках ХІХ століття, проведенням перших непрофесійних археологічних досліджень, появою перших знахідок, постало питання про збереження та експонування артефактів. Таким сховищем мав стати музей, який планувалося створити в один період у Галичі, в інший – у Крилосі. Період володарювання у нашому краї різних держав призвів до того, що десятки знахідок з Галича зберігаються в провідних музеях світу (зокрема, у Санкт – Петербурзі та Кракові), окремі знаходяться у фондових збірках музеїв Львова та Івано-Франківська.
Створення музею присвяченого Галичу має довготривалу історію, на цьому шляху пройдено цілий ряд етапів – але в цілому, музей пов’язують тільки з постаттями митрополита Андрея Шептицького та дослідника Ярослава Пастерника. Зумовлено це харизмою даних осіб та фундаментальним внеском в дослідження - одним з результатів якого була локалізація найвеличнішого собору княжої столиці.
Безперечно, їхні зусилля були важливими і потрібними (це заслуговує окремого детального дослідження!) – але разом з тим, їхній чин був характерним тільки для одного, певного етапу. Над пропагуванням і створенням подібного музею працювали і перед ними, і після них.
В день 60 – ти річного ювілею пригадаємо період започаткування музею в добу УРСР - оскільки багато з нас пам'ятають цей час, а ще інші були членами музейної команди.
Створення музею в Крилосі пов’язують з досить неординарною особою – директором Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею (1956 – 1985), Заслуженим працівником культури Олександрою Синицею.
Хоча оцінки її діяльності є досить різноплановими, слід визнати, що основу і подальший розвиток музею в Крилосі з 1960 р. і до часу проголошення незалежності України було закладено саме нею. Її праця на музейній ниві цінувалася в період УРСР і критично оцінювалася в новітній період нашої історії – оскільки вона все життя була переконаною комуністкою.
Коротко про її життєвий шлях. Вона народилася на Донеччині в 1926 р. у селянській родині. Закінчила Дніпропетровське педучилище (1936 – 39 рр.) і за направленням після ІІ Світової війни потрапила в Жаб’євський (Верховинський) район. Працювала завідувачем початкової школи в Ільцях, потім в Жаб’є. Була на партійній роботі.
В 1956 р. створила краєзнавчий музей в приміщенні ратуші у Станіславі (Івано-Франківську); за час тридцятиліття її керівництва музеєм в області було відкрито 12 його філій.
Однією з цих філій був музей у Крилосі.
Побувала на урочистостях присвячених 30 – ти літтю музею етнографії у с. Крилос (11.05.2011 р.) і виступила з вітальною промовою. Проживала в м. Івано-Франківську, померла 24 серпня 2013 р.
Відкриття філії у Крилосі відбулося 5 червня 1960 р. У спогадах записаних за місяць перед відходом у вічність, Олександра Синиця коротко згадала момент пов’язаний з крилоським музеєм та його експонатами:
«…Звідки ми мали експонати? Краєзнавчий музей особливо цінують, коли він має цінні археологічні експонати. А в нас це було.
В цей час звідкілясь взявся ленінградський академік Каргер з музею археології, який почув про Давній Галич. Я з ним познайомилась.
Ми тоді в Крилосі капличку освоїли, і ще церкву взяли і хотіли там зробити музей, але не було де. В каплиці тоді жили дві монашки, вирощували хризантеми і продавали. Я добилася, щоб їм дали добре житло, і переселила їх. І в тій каплиці добудували музей.
Будували днями і ночами, бо готувалися до ювілею.
Відкриття музею в Крилосі було фантастичним: там були буфети, грали музики, море людей з церкви – в музей, з музею – в церкву. У церкві ми зробили експозицію старовинних ікон.
Каргер у Крилосі зробив великі відкриття. Кілька років приїжджав на розкопки. В музеї працювали добрі спеціалісти Томенчук і Арсенич, так що експонатів нам не бракувало.
Крилос – це скарб! Добре, що його належно утримують…».
З цього короткого спогаду можемо підсумувати кілька моментів музейної історії. Станом на 1960 р. каплиця Святого Василія і церква Успіння Пресвятої Богородиці знаходилися в управлінні краєзнавчого музею; сам музей було відкрито в приміщенні Митрополичих палат (авторка спогаду через вік помилилася, вказавши, що музей було відкрито в каплиці, в якій до цього проживали черниці); в церкві було відкрито виставку релігійного живопису. Свого часу від окремих осіб лунали звинувачення О.Синиці в тому, що вона виселила з палат черниць – проте, на основі її спогадів, а також інших моментів її життя (зокрема, допомога та опіка над жінкою письменника Гната Хоткевича – Платонідою), дають підстави довіряти тому, що черниці отримали інше житло.
Коротку згадку про саму подію відкриття з «буфетами» та «натовпами» доповнив історико – економічний нарис – путівник «Галич» авторства Володимира Грабовецького та Петра Арсенича (виданий у 1964 р.). У ньому було кілька згадок про нещодавно (3 роки перед цим відкритий музей) та фотографії. Зокрема, у путівнику з відповідним ідеологічним наповненням писалося про відкриття музею: «…Великою культурною подією для трудящих Галича і району було відкриття 5 вересня 1960 р. в селі Крилосі філіалу Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею.
Тут відбувся багатолюдний мітинг трудящих Галицького району, на якому були присутні трудящі області, гості з Києва, Кам’янця – Подільського та інших міст…
У Крилосі відкрито філіал Івано - Франківського краєзнавчого музею, де туристи зможуть докладно ознайомитися з історією Галича від найдавніших часів до наших днів…».
У даному тексті автори допустили помилку, замість 5 червня 1960 р., вказали пізнішу дату – 5 вересня 1960 р.
З нагоди відкриття музею було видано пам’ятний конверт та спеціальний штемпель, які на даний час є досить рідкісними філателістичними предметами. Конверт виданий в Станіславській обласній друкарні, його наклад становив 500 примірників. У лівій верхній частині конверта було розміщено невідомим художником доволі примітивне зображення споруди, яка віддалено нагадує Митрополичі палати; поруч з ними атрибут, який був притаманний до кінця другої декади ХХІ століття – високі сосни. Колір зображення: темно – зелений. Під зображенням розміщено текст:
«5 червня 1960 р. в селі Крилос, Галицького району, на місці розташування стародавнього Галича – столиці Галицько – Волинського князівства – відкрито філіал Станіславського обласного краєзнавчого музею. Станіслав, облдрук. VI – 60 р. т. 500.».
Погашувався конверт спецальним чорнильним штемпелем. На ньому було вирізано те саме зображення музею з коловим написом «Відкриття музею в с. Крилос, Галицького р-ну. 5.VI.1960» обрамоване гілкою хвойної породи.
Для можливості пересилання в межах СРСР на конверт наклеювалося стандартну гербову марку номіналом 40 копійок і погашувалося державним штемпелем відділення зв’язку м. Галича «СССР ГАЛИЧ УКР. СССР СТАНИСЛ. ОБЛ.». Стандартного розміщення полів для вказання відправника / отримувача не було передбачено; фактично це був конверт «першого дня».
Музейне життя закладу розпочалося… Щорічно поруч музею працювали археологічні експедиції під керівництвом відомих дослідників, заклад відвідували тисячі екскурсантів з різних закутків колишнього СРСР, збільшувалися музейні колекції. Найкраще про тогочасну роботу музею можуть розповісти його тогочасні працівники, окремі з яких пов’язали з ним все своє життя.
Новий етап діяльності музею почався з розпадом СРСР і проголошенням незалежності України – періодом, коли зацікавлення минулим народу було дуже актуальним. Згодом, змінилося відомче підпорядкування закладу; музей отримав нові перспективи.
З 1994 р. музей у Крилосі є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Його наукові співробітники, екскурсоводи, доглядачі не тільки знайомлять зацікавлених з спадщиною нашого народу, а й самі своєю діяльністю пишуть нові сторінки свого дому.
З метою зацікавлення відвідувачів, демонстрації найцікавіших артефактів неодноразово змінювалася експозиція, проводився благоустрій території, а в 2019 р. проведено капітальний ремонт приміщень.
Кожен рік праці – це нові сторінки функціонування музею, який відомий далеко за межами Прикарпаття.
Зі святом – Музей історії Галича!
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України |
