В українській гімназії Станиславова вчилися діти місцеві та сільські. Тутешні мешкали в батьків, а до послуг приїжд­жих були бурси, тобто платні гуртожитки. Гімназію обслуговували дві бурси – педагогічна й селянська. Перша вважалась елітною, тому дорожчою (30 корон на місяць). Селянська скидалася на економ-варіант (20 корон), а її постояльці були ще тими відчайдухами.
Чим гімназисти займались у вільний від занять час, розповів у своїх спогадах Михайло Яськів, який приїхав вчитися до Станиславова у 1907 році.
«У тих роках, коли бурса знаходилася на Казимирівській (тепер Мазепи), часто велася війна з батярами. Одного разу ми верталися з купелі в ріці Бистриця й дорогою нас зачепили кілька батярів. Бурсаки їм дали доброї прочуханки.
Ми вернули до бурси, та за якійсь час побачили армію батярів, які оточили бурсу. Бурса наша була обведена високими парканами із дощок, як справжня фортеця.
Армія бурсаків висипала на подвір’я. Команду взяв настоятель бурси професор Ростинський (резервовий австрійський офіцер). Молодші учні доставляли каміння, старші стріляли через паркан.
Головнокомандуючий основ­ну увагу звертав на те, щоб наші голови були цілі. Бурсаки одержали світлу історичну перемогу. Багато батярів були поранені й ганебно відступили від облоги. З бурсаків ніхто не постраждав, тільки кілька шиб було вибито.
Того року, до самих канікул, бурсаки не виходили до міста поодинці, а тільки більшими групами, бо батяри намагались мститися».

Іван Бондарев