Двадцяту річницю Незалежності в Украні відзначатимуть скромно: парад скасували, не відомо навіть, чи вистачить коштів на ювілейні відзнаки. А раніше на державні свята в Галичині грошей не жалкували. Австрійський, а пізніше й польський уряди розуміли пропагандистське і об'єднавче значення офіційних святкувань. Як відзначали державні свята в Станиславові сто років тому?
Державні свята у кожній країні - це спосіб об'єднати громадян довкола спільних цінностей та історичної пам'яті, а також засвідчити світові свою незалежність та унікальність. Такі свята виховують патріотизм і формують у громадян спільне бачення майбутнього країни. І, звісно, нав'язати підкореним народам власні державні свята завжди було невід'ємною складовою асиміляційної політики держав-завойовників. Кому як не українцям - і Сходу, і Заходу країни - про це знати...
У часи, коли землі Галичини перебували у складі Австро-Угорщини, а згодом Польщі, підготовці й проведенню офіційних свят і врочистостей тут приділяли велику увагу і не шкодували на ці дійства коштів.
Які ж державні свята відзначалися у Станиславові першoї третини ХХ століття? Як вони відбувалися?
В австрійський період найважливішим офіційним святом були, безумовно, уродини цісаря Франца Йосипа І - 18 серпня. Святкування проходило у всіх містах і навіть найменших містечках Галичини. Зазвичай, напередодні святкування ввечері на вулицях грали військові оркестри, ці ж оркестри грали зорю в день іменин. Богослужіння відбувалися в церквах усіх обрядів.
Місто пишно прикрашалося вінками, квітами, державною символікою. Ввечері проходила урочиста академія.
З особливим розмахом відзначалися 70-ті та 80-ті річниці з Дня народження цісаря - відповідно в 1900 та 1910 роках. Із нагоди ювілеїв сотні осіб отримували різні державні відзнаки.
У календарі ж польських офіційних свят найважливішим було Відродження Польської Держави - річниця отримання Польщею в1918 році незалежності, яка святкувалася 11 листопада, а також річниця ухвалення в 1791 році першої польської Конституції - 3 травня.
Також великим державним святом польська влада зробила іменини маршала Пілсудського 19 березня, що, за католицькою традицією, святкувалися в день святого Йосипа. Всі ці свята відзначалися загалом за подібною програмою. У Станиславові польські влада та громадськість створювали Комітет для підготовки урочистостей. Святкувати починали завчасно, і урочистості тривали до 3-х днів. У місті грали оркестри військових та залізничників, проходили парадом війська та поліція.
У неділю зранку правилася Служба Божа у церквах різних конфесій, а ввечері - урочиста академія в театрі ім. С. Монюшка. Комітет із підготовки урочистостей закликав міщан прикрасити будинки польськими державними прапорами та віконними наліпками, пізніше - ще й ілюмінацією.
Навіть смерть маршала 12 травня 1935 року польська влада перетворила на вседержавну панахиду. У Станиславові тоді влаштували символічні похорони маршала.
Дещо відрізнялася програма святкування 3 травня. Крім згаданих заходів, польська громада ще влаштовувала урочистий похід до пам'ятника Адаму Міцкевичу.
Із найбільшою пишністю відзначалося свято Відродження Польської Держави 11 листопада. Обширною була програма святкування 10-ліття отримання Польщею незалежності, що проходила 10-11 листопада 1928 року, яка, крім відомого, передбачала також урочисті маршові походи Галич-Станиславів, віддання шани невідомому легіонеру, шкільні урочистості.
Станиславівське видавництво «Ренесанс» вирішило до 10-ї річниці польської незалежності оголосити конкурс на два найкращі прозові твори. Перша нагорода - 30000 злотих - пропонувалася за кращий твір про Східну Польщу. Друга премія - 5000 злотих - передбачалася для автора, який друкувався вперше.
У рамках святкування проводилися польські вечори листопадові, які не обходилися без участі театру О. Фредри та оркестрів. На таку забаву білети заздалегідь розкуповувалися, хоч і коштували до 3 злотих. Перед розважальною частиною звичайно вступне слово надавалося поважним гостям. Гроші, зібрані 28 листопада 1925 року, було передано на побудову пам'ятника загиблим польським легіонерам.
Зрозуміло, що польські державні свята не визнавалися українською громадою й фактично саботувалися українцями, які щойно потерпіли від жорстоких репресій так званої "пацифікації". Українська громада святкувала свої - українські свята: релігійні, календарні, вшанування пам'яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Ольги Кобилянської, Лесі Українки. Особлива увага приділялася українським героям, які віддали життя у боротьбі за незалежність України. Часто українці відмовлялися прикрашати свої будинки національними польськими прапорами у державні польські свята навіть під загрозою покарання. А покарання могло бути значним - до 50 злотих штрафу чи 5 днів арешту.
Про "режимні" свята радянської епохи нагадувати не будемо: більшість читачів самі пам'ятають помпезні жовтневі чи першотравнені врочистості й демонстрації, які так само не стали для галичан своїми, як і іменини Пілсудського.
А що ж сьогодні? Незабаром відзначатиметься 20-та річниця незалежності. Проте справді врочистого святкування на державному рівні не передбачається. Указом Президента парад у столиці скасовано, не відомо, чи будуть випущені ювілейні знаки «20 років незалежності України». Все це пояснюється економією коштів. І з цим ще можна було б якось погодитися, якби, скажімо, урізалися також кошти на утримання державного апарату. Адже у цей самий час на ремонт двох резиденцій у Криму витратять 152 мільйони гривень із бюджету. Два роки президентства Віктора Януковича обходяться Україні в суму, еквівалентну півтора бюджетам однієї області.
Робочий день Президента Януковича обходиться платникам податків у 170 тисяч доларів.
Справа, мабуть, не в турботі про соціальні потреби населення, а у самому ставленні до незалежності власної держави.
Що ж, історія показала, що забороняти святкування, перешкоджати святам, які стали дорогими українському народу, а чи нав'язувати чужі - річ марна. Незалежність - це те, що в серці кожного українця-патріота. А для серця указу не напишеш.
Наталія ХРАБАТИН, "Галицький кореспондент" | 
