Кажуть, коли помирає людина — згасає зоря. Не так давно одна яскрава зірка погасла на галицькому небосхилі. Відійшов у вічність Микола Барткович Скаврінко – учитель, дослідник-краєзнавець, Людина з великої літери. Для мене його відхід у засвіти став несподіваним і болем зачепив струни мого серця. Не стало людини, яка впродовж кількох останніх років була мені порадником, наставником і до певної міри критиком. Адже не було жодної моєї статті, котру б Микола Барткович не прокоментував чи покритикував, якщо для цього були вагомі підстави. Від нього я багато навчився, адже його життєвий досвід дозволяв це зробити. Він був прямолінійним, мав твердий характер, говорив правду в очі, не думаючи подобається вона комусь чи ні. Маколу Бартковича я запізнав як краєзнавця, що добре знався на історії Галича
...
Читати далі »
Переглядів:
664
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Івано-Франківський краєзнавчий музей запрошує відвідати виставку творів студентів Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, створених на кафедрі образотворчого мистецтва упродовж кількох останніх років. Кожен експонат виставки є результатом докладного вивчення різноманітних технік малярства – жовткової темпери, акрилу, олії, воскової емульсії, холодної енкаустики.
Леймотив виставки – ретельні пошуки композиційного розв’язання при відборі найсуттєвішого, осмислена стилізація, використання широкого спектру виражальних засобів і абстрагування від реального для якнайповнішого розкриття теми при втіленні задуму.
Працюють молоді художники під керівництвом Миколи Якимечка – вчителя, який допомагає їм у ґрунтовному вивченні образотворчої монументальної мови, орієнтує на найкращі зразки українського і світового мистецтва, допомагає розкритися кожній особистості та зорієнтуватися на порозі життя
...
Читати далі »
Переглядів:
583
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Велика та героїчна історія нашого народу. Любов до рідної землі і бажання бути єдиними господарями на ній здавна були властиві галичанам. Тому в пам’яті народній навіки залишаться імена тих, хто боровся за незалежність України, хто йшов тернистим шляхом до волі, залишаючи по собі безсмертні подвиги в ім’я великої ідеї. Їх було сотні, а потім і тисячі. Вони не підкорились своїм "визволителям”, вибирали смерть або важке заслання, але не зрадили Україну. Їхнє життєве кредо – «Смерть або воля України». Багато вже мовлено про цих звитяжців, але ще не все і не про всіх. Ті, які загинули героїчною смертю, не завжди мали свідків. Багато цікавого забрали вони із собою в могилу. Вже ніколи не дізнаємося правди. Тепер, поки ще живі деякі очевидці, ми повинні все зробити для того, щоб не загубилися яскраві приклади героїзму та служіння рідному народові за волю і незалежність України.
Переглядів:
631
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Горбачовська перебудова дала поштовх до створення у 1989 році в Україні опозиційної організації, яка вплинула на зростання національної свідомості українців і довела відсутність повноцінних інститутів громадянського суспільства в державі та нездатність республіканського керівництва створити ефективну структуру державного управління. Рух поставив перед собою завдання консолідації української нації, подолання психологічного бар’єру між регіонами України. Так виникла ідея української хвилі масових заходів, в яких брали участь сотні тисяч людей з усіх куточків України. Люди пізнавали історичну правду, яку протягом десятиріч перекручувала радянська пропаганда. Дуже швидко народ відкинув пропагандистське сміття, взяв у руки національні символи і поніс їх по всій Україні.
Переглядів:
694
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Мирослав Снігурович зі Станиславова перші спортивні перемоги здобував на велосипеді, успішно виступав на мотоциклі, а після війни став чемпіоном Польщі з автоспорту. Сьогодні велоспорт на Прикарпатті представлений переважно любителями позмагатися на гірських спусках і лісових стежках. А до війни у Станиславівському воєводстві найпопулярнішими були шосейні велоперегони на довгі дистанції. Саме звідси почав свій спортивний шлях Мирослав Снігурович. Він був сином заможного станиславівського підприємця Северина Снігуровича, тому мав гроші на дорогі велосипеди. До прикладу, спортивний ровер у ті часи коштував понад 400 злотих, а зарплата простого робітника трохи перевищувала 30 злотих. Мирослав починав кар’єру, коли у Станиславові знали
...
Читати далі »
Переглядів:
859
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Окрасою будь-якого міста є площі. У старому Станиславові їх було цілих чотири. Крім аполітичної за назвою площі Ринок усі інші носили ім’я вінценосних осіб чи їхніх близьких родичів. Усі вони залишили по собі яскравий слід в історії.
Франц із двома номерами Сучасний майдан Шептицького відомий краєзнавцям як «плац Франца». Це вже відлуння австрійського панування у Галичині. Як відомо, Австрією правили цісарі, при чому кожен порядний цісар додатково був королем купи територій. Наприклад, до складу імперії Габсбургів входили королівства Богемське, Угорське, Хорватське, Ломбардо-Венеційське та королівство Галичини і Лодомерії.
Переглядів:
778
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
«Пузатий Яворський у капелюсі та краватці», – саме так поважний коломиянин, засновник і власник приватного домашнього музею «Просвіта» полюбляв казати сам про себе. Певно, саме таким його запам’ятали і чимало відвідувачів. Аби подивитися на різні старожитності, які він збирав більше 60 років із своїх 82, сюди приїздили звідусіль. За якусь годину-дві відвідувачам щастило опинитись і в Польщі, і в Бельгії, і в Австрії, і у війську, і в давній гуцульській хаті, помацати все власними руками, послухати, як господар грає на домрі. Тепер старого музейника вже немає, а доля його колекції, на жаль, виглядає не надто оптимістично.
Старовина у занепаді Романа Яворського з почестями поховали два роки тому. Коломияни згадують його добрим сл
...
Читати далі »
Переглядів:
769
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
У XVIII столітті росіяни регулярно здобували та грабували Станиславів. Але одного разу, у 1739 році, місту таки вдалося відбитись. Взагалі це був якийсь дивний напад. Тоді росіяни воювали з турками та громили їх на території сучасної Чернівецької області. Після перемоги під Ставучанами війська російського фельдмаршала Мініха обложили Хотинську фортецю. І раптом, ні сіло, ні впало, Мініх відряджає гусарський загін під командуванням Костянтина Кантеміра, аби той спустошив Станиславів. Зауважмо, що бойові дії відбувалися далеко від міста. Мало того, Польща взагалі не брала участь у конфлікті. То чого вони сюди поперлися? Офіційна версія – аби провчити Йосипа Потоцького, який плів інтриги проти Росії й загравав із Туреччиною. Але виглядає вона якось непереконливо.
Переглядів:
858
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Ретро та сучасність прикарпатської енергетики. Музей історії електрифікації Прикарпаття святкує свою річницю. Старовинні електроприлади, газові лампи та старий патефон. Нині тут близько сотні експонатів, виготовлених у різні епохи. А починалося усе з виставки рідкісних електролічильників. Уся колекція зі "скринь" самих працівників підприємства. Кожна річ розкриває історію поширення електроенергії на Івано-Франківщині, каже екскурсовод Микола Библів. Поряд із ретро - частина новітньої історії. Документи, фотографії та експонати сучасного електрообладнання. Це розповіді про досягнення енергетиків. Розташований музей на тій самій території, де працювала перша Станиславівська електростанція, говорить працівник підприємства Ольга Тишко. Найчастіші відвідувачі музею - школярі.
Переглядів:
662
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
05.08.2011
|
Надвірнянська районна організація Української Народної Партії щиросердечно дякує депутатам Надвірнянської міської ради, які підтримали проект рішення про присвоєння Степанові Ленкавському звання почесного громадянина м. Надвірна у зв`язку із 20-річчям Незалежності України, із клопотанням про що райорганізація УНП звернулася до міської ради ще минулого року. Степан Ленкавський народився 6 липня 1904 року в с. Угорники Станіславського повіту в родині отця УГКЦ Володимира Ленкавського і Марії з родини Антульських. У 1909 р. батька С. Ленкавського призначили парохом с. Фитьків у Надвірнянщині, де він змінює пароха Льва Левицького. Родина переїздить з Угорників до Фитькова. У Фитькові С. Ленкавський закінчив чотири класи сільської школи, а потім навчався у Станіславській гімназії. Під час навчанн
...
Читати далі »
Переглядів:
719
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
04.08.2011
|
Церква — символ Калуша ХХ століття, символ духовного та культурного життя, занепаду та відродження, символ любові до Бога та до рідної землі, який подали своїм прикладом будівничі храму. І просто — окраса міста. Із 1910 по 1913 рік велася будова нової церкви святого Архангела Михаїла у Калуші. Побудова нового храму визрівала сама по собі, адже парафія збільшувалася, і старенька церква (1771 року), хоч і вміщувала ще всіх парохіян, але, як влучно замітив тоді організатор будівництва церкви Тимофій Пітулей: "У яку церкву підуть наші внуки і правнуки?". Золоті слова, які переросли у справу! Нову церкву з ініціативи пароха о. Володимира Петрушевича та Тимофія Пітулея, за проектом Василя Нагірного, будівничого Теодора Мельничука, за благословенням митрополита Кир Андрея Шептицького збудовано і в урочистій обстановці було освячено 21 листопада 1913 року дека
...
Читати далі »
Переглядів:
694
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
04.08.2011
|
Ця невеличка вулиця міста цікава своїми жителями та історією. Змінювала назву не раз — була навіть Амтштрассе. Адже будівлі центру міста захопила і населила окупаційна фашистська влада. Вулиця Павла Ковжуна є продовженням вулиці Дзвонарської і закінчується перпендикулярно до вулиці Височанки. Попередні назви: за Польщі Яна Собєського, 1939-1941 рр. — М. Горького, 1941-1944 рр. — Амтштрассе, 1944-1990 рр. — вул. Ватутіна. Довідка. Павло Ковжун (1896-1938) — український художник-графік, живописець-монументаліст і мистецтвознавець, автор оригінальних екслібрисів, численних барвистих обкладинок книжок та журналів, безлічі мистецтвознавчих статей, відроджував мистецтво книги на західноукраїнських землях, співавтор розписів церкви св. Архистратига Михаїла у Калуші.
Переглядів:
833
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
04.08.2011
|
Калуська міська організація Народного руху України вирішила оновити барельєф В’ячеславу Чорноволу, що встановлений на ПК "Мінерал”. — В’ячеслав Чорновіл свого часу зробив дуже багато для становлення Української Держави, тому, на нашу думку, він заслуговує гідного пошанування, — переконаний головний "рухівець” міста Олег Нижник. — Барельєф, встановлений на ПК "Мінерал”, потребує оновлення — покриття міддю, орієнтовна вартість якого 8000 гривень. За роботу готовий взятися автор барельєфу Ігор Семак. Тож, просимо всіх небайдужих надати посильну фінансову допомогу для реалізації даного проекту. Кошти можна перераховувати: Отримувач: Калуська міська організація НРУ. Код 2
...
Читати далі »
Переглядів:
583
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
04.08.2011
|
Зі Станіславом Власовим вдалося познайомитися у соціальній мережі Facebook. Проте тільки недавно дізналася, що він — калушанин. Точніше — донеччанин, але уже з підгорецькою пропискою. На відміну від багатьох краян, активно цікавиться історією Калуша та України. Підготував декілька монографій про діячів Національно-визвольного руху та фундаментальну працю "Український Іменослов”, де зібрано майже 2500 імен українців і предків українського народу. Станіслав Власов очолює Історичне товариство "Українська Варта” та є членом Історичного клубу "Холодний Яр”. Працював у Бібліотеці Симона Петлюри у Парижі та в архівах українських спецслужб. Нині Станіслав Власов — гість "Вікон”. — Станіславе, прошу розказати, хто ти, звідки, де народився, яку маєш освіту, ким працюєш — загалом, усе, що може знадобити
...
Читати далі »
Переглядів:
738
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
04.08.2011
| |
