Надвірнянська районна організація Української Народної Партії щиросердечно дякує депутатам Надвірнянської міської ради, які підтримали проект рішення про присвоєння Степанові Ленкавському звання почесного громадянина м. Надвірна у зв`язку із 20-річчям Незалежності України, із клопотанням про що райорганізація УНП звернулася до міської ради ще минулого року. Степан Ленкавський народився 6 липня 1904 року в с. Угорники Станіславського повіту в родині отця УГКЦ Володимира Ленкавського і Марії з родини Антульських. У 1909 р. батька С. Ленкавського призначили парохом с. Фитьків у Надвірнянщині, де він змінює пароха Льва Левицького. Родина переїздить з Угорників до Фитькова. У Фитькові С. Ленкавський закінчив чотири класи сільської школи, а потім навчався у Станіславській гімназії. Під час навчання у гімназії Степан приїздить у Фитьків, проводить із молоддю зустрічі на патріотичну тематику. Молодь і жителі села називали його «Штефком». Світогляд Степана Ленкавського формувався під впливом національно свідомих жителів села, 46 з яких знаходилися у лавах Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Троє з них були сотниками. С. Ленкавський також проводив бесіди із соціал-демократами. У 1922 році родина Ленкавських переїздить у с. Загвіздя біля Станіслава, де батько служив на парохії до 1944-го. У гімназії Степан належить до організації Вищих кляс Українських Гімназій, Союзу Української Націоналістичної Молоді (СУНМ). Опісля поступає у Львівський університет на філософські студії, входить до проводу СУНМ. Співпрацює із журналом «Смолоскип», публікує нарис про філософські основи ідеології Дмитра Донцова, сприяє створенню структур СУНМ і у Надвірнянщині. Він розробляє питання націоналістичної ідеології, будуючи її на ідейних засадах Міхновського і Донцова, кладучи в основу героїзм Українських Січових Стрільців і студентів, які загинули під Крутами. Степан Ленкавський належав до найпершої групи молодих націоналістів, які активізувались у 20-их роках після програшу визвольних змагань. У 1929 році у Відні на Конгресі Українських Націоналістів серед 30 делегатів Степан Ленкавський виголошує реферат «Суверенна Україна та національна революція». Третього лютого 1929-го на Конгресі приймають Устрій Організації Українських Націоналістів. Новозаснована ОУН нараховувала 28 членів, серед яких і Степан Ленкавський. Він привіз до Львова напрями розбудови ОУН на західноукраїнських землях, котрі отримав від Євгена Коновальця. Редагує підпільний часопис «Юнак», присвячений ідеологічно-політичному вишколові юнацтва. Влітку 1929 року С. Ленкавський укладає «Десять заповідей Українського націоналіста» («Декалог»). У зв`язку з проведенням польською владою пацифікації (умиротворення) переїздить у 1930 році до Кракова, де студіює філософію в Ягеллонському університеті. 2 листопада 1931 р. Степана Ленкавського заарештували поляки на 4 роки… У квітні 1941-го у Кракові відбувся ІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН, на якому обрано Провідником Степана Бандеру. Степан Ленкавський очолює секцію політичної пропаганди і стає заступником керівника Проводу. 30 червня 1941 р. у Львові проголошують Акт відновлення Української держави. На чолі тимчасового Державного правління стає Ярослав Стецько. У Львові Степан Ленкавський керує пропагандивною референтурою, формує похідні групи на схід України і забезпечує їх пропагандивними матеріалами. 29 липня 1941 р. німецька таємна поліція арештує керівника пропаганди професора С. Ленкавського і відправляє до краківської тюрми «Монтелюнніх», а в 1942 році відправлений до німецького концентраційного табору «Аушвіц». Катування тривали і вдень, і вночі, але у таборі був жартівником й оптимістом, де піднімав дух українських в`язнів. Пробув у концентраційному таборі до 1944 року. Після завершення війни С. Ленкавський перебуває у Римі, де проводить пропагандивну роботу серед інтегрованих українських вояків. Потім перебирається до Мюнхена, куди прибуває і Степан Бандера. Створюються Закордонні частини ОУН (ЗЧ ОУН), у провід яких входить професор Степан Ленкавський, який займається питанням внутрішньої політики ЗЧ ОУН. У цей час він пише праці «Історія українського націоналізму», «Українська Військова Організація», «Положення України в часі ІІ світової війни», «Мельниківська група». Після вбивства в 1959 р. Степана Бандери ЗЧ ОУН очолив Степан Ленкавський, який став ідейним засновником координаційного центру громадського життя українців у діаспорі – СКВУ, офіційним редактором часопису «Шлях перемоги». Якщо зібрати статті і праці С. Ленкавського, то вийшла б багатотомна книга. В останні роки свого життя він відредагував та впорядкував збірник творів Степана Бандери «Перспективи української революції». Багато уваги приділяв справі захисту українських політв`язнів у 70-их роках минулого століття. Він належав до тієї категорії провідників ОУН, які не любили влади і за владу ніколи не змагалися, був людиною скромною, але дуже великого і багатого таланту, сумлінням ОУН. Як націоналістичний ідеолог він був безкомпромісним революціонером. Не мав ні сім`ї, ні дітей. Повністю присвятив себе служінню Україні. Досить драматично завершився шлях матері видатного борця… Після важкої недуги Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені. Його захоронено на українській частині кладовища Вальдфрідгоф. Ігор АНДРУНЯК, депутат районної ради, голова Надвірнянської РО УНП, "Народна воля" | 
