Середа, 16.10.2024, 05:37:28

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2011 » Серпень » 5 » Заповіт Романа Яворського
09:51:18
Заповіт Романа Яворського
«Пузатий Яворський у капелюсі та краватці», – саме так поважний коломиянин, засновник і власник приватного домашнього музею «Просвіта» полюбляв казати сам про себе. Певно, саме таким його запам’ятали і чимало відвідувачів. Аби подивитися на різні старожитності, які він збирав більше 60 років із своїх 82, сюди приїздили звідусіль. За якусь годину-дві відвідувачам щастило опинитись і в Польщі, і в Бельгії, і в Австрії, і у війську, і в давній гуцульській хаті, помацати все власними руками, послухати, як господар грає на домрі. Тепер старого музейника вже немає, а доля його колекції, на жаль, виглядає не надто оптимістично.

Старовина у занепаді
Романа Яворського з почестями поховали два роки тому. Коломияни згадують його добрим словом. Кажуть, що його колишня співробітниця навіть назбирала матеріалів про пана Романа й хоче видати книжку. Вчителі школи, де він працював протягом 40 років, зауважують, що Яворський, крім своєї біології, практично досконало знав чимало різних предметів, був рвучким до нових знань і спонукав вчитися інших. Звісно, згадують і музей.
А музей нині зачинений. І, як виглядає, нікому немає до нього діла. Родині бракує коштів, аби впорядкувати оселю з усім тим добром і продовжити батькову справу. Товариство «Просвіта», якому Яворський у своєму заповіті довірив опікуватися музеєм, якщо сім’я не зможе, – теж без грошей. А от охочих купити щось із колекції не бракує, їдуть і з Києва, і зі Львова.
«Я їм усім відмовляю, – каже дружина пана Романа Лідія Яворська. – Як я можу продати те, що чоловік збирав усе своє життя? Хоча, то наша болячка. Приміщення – непристосоване, музейні цінності – у звичайній хаті під замком. Ніхто цим не цікавиться, та й ми не можемо дати собі із тим раду».
Пані Лідія пригадує цікавий момент. «Раніше мій чоловік почепив на нашому будинку табличку з надписом «Просвіта». І певно в тому була його помилка, – говорить жінка. – Адже відтоді почали говорити, що Яворський подарував свій музей товариству «Просвіта», хоча насправді так не було. Він закладав у ту назву глибший сенс, що музей є просвітою для народу…».
За словами пані Лідії, ще за життя її чоловіка на сімейній раді вирішили, що родинну музейну справу після його смерті продовжить донька пана Романа Олександра. Так він і написав у своєму заповіті.
До речі, копію того документа має голова коломийської «Просвіти» Василь Глаголюк. За його словами, справді, незадовго до смерті пана Романа, він та інші поважні коломияни, серед яких директор гімназії Йосип Матковський, начальник відділу культури Уляна Мандрусяк, директор музею історії міста Коломия Мирослава Кочержук, краєзнавець, доктор історичних наук ПНУ Іван Монолатій, лікар Микола Ганущак, а також донька пана Романа Олександра Яворська підписались у заповіті.
Цей документ складається із 15 пунктів, у яких, зокрема, його автор зазначав: «Домашній музей старовини Покуття «Просвіта» назавжди має залишатися у моєму будинку, що на вулиці Блавацького у Коломиї. В інший будинок він може бути перенесений тільки тоді, коли «Просвіта» матиме власне приміщення і відповідні для зберігання експонатів кімнати. Музеєм Романа Яворського повинен керувати хтось із його родини. В разі відсутності такої людини, директором музею обрати енергійного, розумного, чесного просвітянина».
Також Яворський заборонив розбазарювати музейне майно, а «підмовників, підстрикачів чи інших покупців карати згідно з законом громади та держави». Заповів, аби музей був платним, виняток зробив для організованих учнівських екскурсій. Кошти мають йти на придбання нових експонатів та зарплату персоналу. Окремо – номери експонатів мають співпадати з номерами облікової книги музею.
До речі, в тій обліковій книзі музею «Репортер» свого часу віднайшов чимало цікавенького: колекцію годинників – від найменшого до найбільшого, лампадки, «мукомелку», грамофон, дзвоники до санчат, ступки, друкарську машинку УПА, креденс австрійських часів, паспорт кобили, жорна, керамічні та фаян­сові тарелі. І в книзі, і в самому музеї була купа найрізноманітніших цікавинок. Зараз доступу до цього всього немає.
Василь Глаголюк говорить, що недавно він розмовляв з донькою Яворського Олександрою, і та казала, що все впорядкує, тільки їй потрібен час. «Якби зараз йшлося про якийсь ремонт, то «Просвіта» могла б допомогти родині якимись коштами, як це було кілька років тому, коли перекривали дах», – зауважує просвітянський голова.
Олександру Яворську «Репор­теру» знайти не вдалося. А от син пана Романа Любомир про заповіт нічого не знає та каже, що «наразі родина не має часу займатися музеєм, бо всі працюють, а мама вже старенька».

Бідна держава
Загалом доля приватних музеїв сумна, каже начальник відділу музейної справи управління культури ОДА Галина Брицька. За її словами, таких нині по Україні – 177, і коштів на їх утримання держава не виділяє.
«Згідно з законодавством про музеї та музейну справу, для такого закладу робиться уніфікований паспорт у трьох оригіналах, – розповідає пані Галина. – Один зберігається власне в музеї, інший має знаходитись в управлінні культури, третій надсилається до міністерства. Жодного документа про домашній музей старовини Покуття «Просвіта» управлінню ніхто не надавав, хоча впродовж двох останніх років таке облікування у нас під пильним контролем».
Зважаючи на таку ситуацію, Галина Брицька радить у першу чергу зробити відповідні документи та подати їх в управління культури. Таким чином Яворські зможуть отримати кваліфіковану методичну консультацію – як діяти, щоб не загубити цінну колекцію. Крім того, пані Галина радить робити все згідно з законом, аби потім не мати проблем.
«Зрештою, якщо є заповіт про передачу музею товариству «Просвіта», то нехай би громада взялася за цю справу, – наголошує Галина Брицька. – А найперше там слід зробити елементарне – відчинити двері та просушити приміщення. Хіба варто через недбалість втрачати такі цінності?».
За словами прикарпатського краєзнавця Івана Монолатія, коли йому запропонували долучитися до свідків оформлення заповіту Романа Яворського, він охоче відгукнувся. І зараз радо доєднається до ініціатив­ної групи тих, хто візьметься рятувати музей.
Але хто ж візьметься першим?
Н.Шегда, "Репортер"

Переглядів: 762 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024