Середа, 29.05.2024, 20:00:10

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
 
Архів новин
Головна » 2018 » Квітень » 22 » Палац Потоцьких у Франківську став комунальним. І що тепер?
20:51:25
Палац Потоцьких у Франківську став комунальним. І що тепер?

Наприкінці минулого року у Франківську створили комунальне підприємство «Простір інноваційних креацій «Палац». На баланс нового КП передали палац Потоцьких, а на діяльність передбачили 10 млн грн – більше, ніж на всі пам’ятки міста.

Що тепер «світить» історичному комплексу та чи врятує його комунальна структура, пише “Репортер”.

 

Встигнути до травня

Палац Потоцьких стоїть пусткою у центрі Франківська з 2005 року, відколи перейшов у приватну власність мільярдера Олега Бахматюка. Щороку там більшає тріщин, у ринвах проростають деревця, а в лівому флігелі вже зробилася велика діра.

Минулого року Бахматюк погодився передати комплекс місту – за умови, що там не буде жодного будівництва, а пам’ятка служитиме для прийому делегацій і культурно-мистецьких заходів. Міський головаРуслан Марцінків вважає це своєю особистою заслугою і не забуває про це нагадувати. Втім, якою ціною вдалося домовитися про передачу палацу, не зізнається. А от синьо-жовтий банер «Палац Потоцьких повернули громаді міста» вже майорить на паркані, хоча франківцям на територію поки що – зась.

За словами Марцінківа, перші заходи пройдуть на території палацу до Дня міста і фестивалю «Карпатський простір» 4-6 травня. Потім – під час нічного кування на Святі ковалів. Та щоб відкрити територію, треба зробити все для безпеки гостей.

«Нині найважливіше – це протиаварійні роботи і майданчик для заходів, які відбудуться вже в травні, – говорить Руслан Марцінків. – Комунальне підприємство створене і ми вже починаємо його фінансувати. На черговій сесії 2 травня будемо слухати програму, яку готує Володимир Гайдар. Він уже призначений керівником. Думаю, справа рухнеться. Перш за все треба огородити все задля безпеки, встановити туалети, зробити якісне освітлення. Паралельно – братися за протиаварійні роботи».

За словами мера, поляки теж виявляють інтерес до палацу. У кінці квітня на зустрічі консулів у Франківську Марцінків планує вкотре піднімати питання інвестицій з польського боку. І додає, що з одним із польських міст мерія вже готує заявку на проект ЄС з реставрації палацу.

«На цьому етапі головне, щоб місце жило і привертало увагу інвесторів та громадськості. А згодом, можливо, додамо їм функцій, аби могли опікуватися пам’ятками архітектури. КП легше, бо вони мобільніші за департаменти», – говорить Руслан Марцінків.


І палац, і госпіталь

Разом з директором КП «Палац» архітектором Володимиром Гайдаром розмовляємо на території палацу. Заходимо через сторожку в правому флігелі – цент­ральна брама замкнена. Нині територію охороняють працівники Муніципальної варти.

Гайдар проводить імпровізовану екскурсію: «Два флігелі – палацові, як і споруда в дальньому куті поряд із хірургічним корпусом. Там були перебудови, але за планом, нижніми ярусами, видно, що кладка – різночасова. Також палацова вся огорожа з брамою і вбудовані в мури приміщення, в тому числі й ті, що обшиті плиткою».

Додає, що у підвалах є характерні склепіння, які переходять в нижній рівень – ймовірно, там є каземати, переходи в бастіони.

«Це все треба досліджувати, – каже Володимир Гайдар. – Окремі одноповерхові споруди та хірургічний корпус – побудовані виключно як госпіталь. Це інша історія, але теж цікава, її треба досліджувати і можна розкручувати. Госпіталь – австрійський, і на той час він був модерний. Тут був офіцерський клуб, кухня. Потім ще були пертурбації – австрійська, польська, совєцька лікарня, потім український госпіталь. Тому я би не відкидав госпітальну історію. Таких госпіталів з XVIII століття в Україні, мабуть, нема – можна й австрійців залучати до співпраці».

Планів у Гайдара багато. Уже до Дня міста тут розберуть парапети і при вході демонтують альтанки, щоб звільнити простір. Паралельно планують по всьому периметру на три метри обгородити фасади, аби до тих будинків принципово не було доступу. А самі стежки директор мріє засипати кольоровою парковою крихтою, та, каже, на це треба купу грошей.

Будинки огородять сіткою на металевій рамі. Така собі охорона людей від пам’яток і пам’яток від людей: аби і будівлі видно, і перелізти складно. Попередньо управління капітального будівництва оцінило такий паркан у 400 тис грн. Та Гайдар розраховує, що він стоятиме, поки повністю не відновлять будівлі палацового комплексу. А це років п’ять – за найкращого прогнозу.

Крім обмеження доступу та захисту, огорожа виконуватиме функцію основи для інсталяцій підчас проведення заходів на території комплексу.

Нині директор працює над затвердженням штату в 15 осіб. І вже разом із командою напрацює програму розвитку. Поки штат не затверджений, прізвища команди називати не береться. Втім, обіцяє дати прес-конференцію, щойно збереться зібрати команду.

 

«Втручатися будемо мінімально»

За словами Володимира Гайдара, у структурі КП «Палац» має бути чотири напрямки. Перший – проектно-вишукувальний, що стосуватиметься організації історичних, архітектурних, реставраційних, археологічних процесів. На діяльність КП місто виділило 10 млн грн, тож їх можна буде спрямовувати в першу чергу на дослідження і збереження, а далі – й на активний розвиток комплексу. «Дай Бог, аби гроші давали», – каже Гайдар.

Другий напрямок займатиметься організацією власних подій і прийомом гостьових, зокрема й фестивальних. Для різного типу акцій пропишуть єдині умови – що саме можна та що для цього потрібно.

В перспективі Гайдар має намір перетворити комплекс на креативну платформу для міждисциплінарних комунікацій науки, бізнесу та мистецтва. Крім цього, завданням відділу буде і забезпечення багаторівневої промоції комплексу – вестиме PR компанію.

Ще один – інвестиційно-маркетинговий – працюватиме із пошуком інвестицій, грантових програм, партнерів для співпраці. Партнерами ж можуть бути як окремі меценати, так і благодійні фонди, громадські та фахові організації, навчальні заклади, навіть міста. Також цей відділ візьме на себе напрямок маркетингу – пошуку найбільш ефективних векторів комерційної діяльності. Іншими словами – його завдання забезпечити прибуткову діяльність підприємства.

Четвертий відділ візьме на себе господарські питання.

«Нині тут немає ні мереж, ні освітлення, потрібен догляд і нагляд за цим усім, – каже Володимир Гайдар. – Щодо офісу – ні в Білій хаті, ні деінде розміщуватися не хочемо — будемо працювати на місці. Скоріш за все, візьмемо і облаштуємо кілька кімнат у колишньому хірургічному корпусі. Він є найбільш бережений і, згідно попередніх візуальних обстежень фахівцями, не має ознак аварійності, як в інших спорудах, і може бутичастково задіяний до експлуатації.

Втручання будуть мінімальними: зробимо легкий ремонт, протягнемо електрику, поставимо меблі, комп’ютери. І почнемо весь корпус потрохи задіювати. Наприклад, на першому поверсі можна зробити вбиральні, аби використовувати їх на невеликих заходах і не возити щоразу біотуалети».

А от з комунікаціями є проб­лема – їх просто нема або ж вони непридатні.

«На схемах є багато мереж, але після обстеження відповідними службами вирішили, що все доведеться заводити окремо – до труб, що були, немає доступу і вони вже проржавіли, – додає Гайдар. – Те ж і з каналізацією. До Дня міста спробуємо завести електрику і воду повітрям.

Але не будемо зволікати і з підведенням постійних мереж, які часом потрібні. На території плануємо дві точки зі своїми електричними потужностями і лічильниками — для сцени та для фудкортів. Окремо потрібно підводити воду на територію і для приміщень. Втручатися будемо мінімально. Звичайно ж, якщо доведеться виконувати земляні роботи з прокладки мереж, будемо залучати фахівців з археології. Окреме надважливе питання – охорона. Для максимальної ефективності, найближчим часом плануємо встановити відеонагляд».

Що ж стосується подій і заходів на території, то Володимир Гайдар запевняє – тут мають бути тільки найзначніші, найякісніші події.

«Коли під час Porto Franko вдалося зайти в приміщення, ми не очікували на такий інтерес – люди в чергах стояли, аби потрапити на територію, – говорить він. – Тепер, звісно, дивлюся на це під іншим кутом. Пробую домовлятися, аби вибрати не абсолютно масові заходи, а тематичні – з квитками на вході, при чому недешевими, аби контролювати наплив, щоб люди приходили за мистецькими враженнями, за свіжими емоціями, відчути причетність до творчого пошуку, надихнутись до творення власних ідей, до творчості у власній щоденній роботі, а не просто пива попити в центрі міста. Так, мені видається, що нині ми не можемо говорити про такі заходи як «Паті в Потоцького на хаті» буквально. Така назва програми – не більше ніж чийсь жарт, або ж продуманий піар-хід. Це не місце для легковажних, беззмістовних тусовок. Як ця територія себе зараз зарекомендує, так вона й житиме далі».

 

Не зруйнувати цінність

Почесний президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС), голова Івано-Франківської облради першого скликання Микола Яковина розповідає, що у 2015 році Олег Бахматюк звертався до нього за порадою щодо палацу Потоцьких.

«Йшлося про ініціативу щодо створення тут креативного кварталу «Інноваційний хаб у палаці Потоцьких», концепцію реставрації та адаптації ансамблю пам’яток і нової забудови. Прикро довідатися, що власник відмовився від реалізації цього задуму, – говорить Микола Яковина. – Володимира Гайдара варто тільки підтримати, тим більше, що він як архітектор-практик знає, чим славилося місто».

За словами Яковини, свого часу палац досліджував львівський архітектор-реставратор Микола Гайда, нині його заступник в ІКОМОС. Відтак, він може порадити найефективніших підрядників з інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних, попередніх археологічних пошукових робіт.

Микола Гайда разом із франківським архітектором Віктором Кортишком, який нині працює в інституті «Укрпроектреставрація», мали готову графічну презентацію свого задуму.

«Коштирко представив концепцію розвитку ділянки та впорядкування скверу на вулиці Валовій, – розповідає Микола Яковина. – В ній врахована можливість часткового експонування оборонних споруд і перспективного використання скверу як екопарку та амфітеатру з терасами».

Нині в Європі, Японії, Південній Кореї, Китаї спостерігається «бум» історичних пам’яток, каже він.

«Їх використовують для пожвавлення культурного та ділового життя, туризму, надання виразності й неповторності міському середовищу. Однак, важливо не зруйнувати остаточно залишки містобудівної тканини старого Станіславова, донести сучасникам цінність залишків ансамблю – власне палацу Потоцьких, уцілілих фрагментів бастіонів і валів».

Ольга Суровська


Переглядів: 300 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024