Газети й журнали виникають, живуть, розвиваються та… помирають. Причини смерті видань бувають різними, як і вік. Найстарший серед нинішніх франківських журналів — літературно-художній часопис «Перевал», заснований 1991 року. У цьому одноповерховому будиночку колись містилась друкарня Піллєра Та абсолютним станиславівським старожилом є «Календар повшезний, домовий і господарський». Він хоч і виходив раз на рік, але теж був періодичним виданням. Його рекорд серед журналів досі не побито — 47 років.
Наш Гутенберг У Станиславові довго не було друкарні. Це створювало незручності австрійській адміністрації, адже бланки документів замовляли аж у Львові. Тому у 1834 році на запрошення старости Краттера сюди із Самбора переїжджає такий собі Ян Павло Піллєр. Він привіз цілу друкарню та енергійно взявся до справи. Бізнес йшов непогано, бо конкурентів просто не існувало. «Видавничій дім» Піллєра змінив кілька адрес, останньою з яких був одноповерховий будинок на Мазепи, перед сучасною кам’яницею № 20. Дослідник Ольга Цівкач пише, що друкарня була обладнана за останнім тодішнім словом видавничої техніки й мала ручні дерев’яні преси. Першою ластівкою став другий том популярних тоді «Недільних проповідей на цілий рік» ксьондза Добровольського. Піллєр заробляв гроші на всьому. Друкував релігійну літературу, прозу, поезію, історичні праці, навіть газету «Дєннік Станиславівський». Крім того, у друкарні завжди був «великий запас табулярічних паперів для пресвітлих магістратів, доміній, податкових циркулів на доброму гладкому папері». Мова видань — польська або німецька. Проте найбільшу славу Піллєрові принесли його календарі. 1837 року побачив світ пілотний випуск «Календаря повшезного, домового і господарського». То був прообраз сучасного товстого журналу із різноманітною інформацією. Перший наклад — 500 примірників. У мешканців міста календар швидко здобув популярність і незабаром його тираж виріс до 1500. Пізніше видання стало міським і мало повну назву «Календар повшезний, домовий і господарський, укладений стосовно до положення географічного міста Станиславова». Піллєр помер у 1867, але його дітище продовжувало жити. Правда, через появу конкурентів наклад поступово зменшувався. Проіснувавши 47 років, видання померло в 1884‑му.
Щорічна енциклопедія Нічого спільного із теперішніми календарями продукція пана Піллєра не мала. То було солідне видання журнального формату, під сотню сторінок, яке коштувало 24 крейцери. Для порівняння — наймит мусив працювати у полі цілий день, аби заробити 12 крейцерів. Титульну сторінку прикрашав великий чорно-білий герб Станиславова із трьома вежами та брамою, у глибині якої причаїлася Пилява Потоцьких. Звісно, головною фішкою календаря був сам календар — на всі 12 місяців з усіма святами. Наприклад, 6 червня поляки відзначали День святого Норберта, а українці — святого Віссаріона. Після кожного місяця йшло два порожні аркуші, де читачі могли робити якісь помітки. Календар мав купу цікавої та корисної інформації. Починався із переліку різних систем літочислень. Наприклад, від Різдва Христового це був 1847 рік, від створення світу — 5830-й, від потопу — 4140, від ери магометанської — 1263, від ново-жидівської — 5608, а від приєднання Галичини до австрійської монархії — 75‑й. Далі йшли дні постів для поляків і греко-католиків. Оскільки Галичина була поліетнічним краєм, то сюди додавались ще й єврейський і магометанський (!) календарі. У ізраєлітському переліку свят червоним зазначено дні, коли євреям заборонялось торгувати. Це основні юдейські празники та Зелені свята. Там же — перелік державних свят, найголовнішими з яких були День народження найяснішого цісаря Фердинанда І (19 квітня) та його іменини (30 травня). Поруч із празниками вказувалися дні, коли «придворні театри будуть замкнені, а всілякі громадські утіхи в столиці заборонені». Саме тому театрали чорно сумували 1 березня (день смерті попереднього цісаря — Францішка) і 12 квітня (тоді померла мама пануючого монарха). Не забували й про школярів. Виявляється, річні іспити тоді тривали з 1 по 15 серпня, а вакації (канікули) припадали на серпень і вересень. Цікавим є перелік святих, «закріплених» за різними частинами імперії. Патроном Галичини був святий Михайло, чий день припадає на 29 вересня. Багато уваги приділялося поштовим справам. Є графік прибуття та відправки кореспонденції, а також розклад руху поштових карет зі Львова. Зі столиці губернії до Станиславова екіпаж вирушав по середах і суботах рівно о 12-й пополудні. Квиток коштував захмарно дорого — цілих 7 злотих ринських і 20 крейцерів (1 злотий – 100 крейцерів). Цікаво, що тодішній маршрут дещо відрізнявся від сьогоднішнього найкоротшого — через Бібрку та Рогатин. У 1840-х роках мандрівники спершу їхали до Стрия, де снідали, а вже потім до Станиславова. Для істориків корисними є тлумачення мір ваги та об’єму. Скажімо, 1 гарнець вина мав 4 кварти, кварта дорівнювала 2 півквартам, або 4 кватеркам. Усі ці дані ставали в нагоді на численних ярмарках, перелік яких тут також наводився. У Станиславові 1 травня проводився великий ярмарок бидла (великої рогатої худоби). Далі — 2 серпня, 5 вересня, 18 жовтня та 8 листопада. Крім того, в нашому місті відбувалися щотижневі невеличкі торги по понеділках і четвергах. І ще трохи статистики. У 1845 році населення Станиславова становило 10 600 душ, Станиславівського циркулю – 252 476.
Найцікавіше — позаду Багато читачів починають перегляд журналу чи газети з останніх шпальт. Напевно, через анекдоти, гороскопи чи фото голих дівчат, які бувають там розміщені. У першій половині ХІХ століття роздягнених жінок ще не друкували, а ось із анекдотами та гороскопами у Піллєра було все гаразд. Цікаво читати гороскоп погоди на цілий рік, укладений за астрономічною теорією знаменитого англійця Вільяма Гершеля. Наприклад, 6 червня 1847 року мав йти дощ, а 9-го, крім дощу, мало бути ще й холодно. А якби Гершель раптом збрехав, то наводилися народні прикмети. Приміром, якщо на святого Медарда (8 червня) впаде дощ, то потім вода з неба литиметься аж 40 днів… Друкувалися там і серйозні статті. Наприклад, стислі історичні нариси основних галицьких міст: Станиславова, Галича, Коломиї, Снятина, Кут. Були й цікаві економічні огляди. Серед іншого повідомлялось, що через скорочення споживання горілки планується збільшити виробництво пива. Однією з популярних рубрик був «Господарський порадник». Там читачам підказували: як визначити масу вола без зважування, як вивести плями з одягу, довго зберігати зелений горошок чи приготовити «Молочко краси» (косметичний крем). Була в календарі й література — оповідання, фейлетони, коротенькі повісті. Правда, більшість авторів не ризикнули поставити підпис під власними творами. І, нарешті, реклама. Без неї нікуди. Останні сторінки приносили пану Піллєру непоганий прибуток. Там розміщували торгові оголошення львівські підприємці, а книготорговець Ян Міліковський регулярно друкував каталог усіх книжок, які продавалися в його крамницях у Львові, Станиславові й Тарнуві. Ледь не забув про анекдоти. Ось вам один зразка 1846 року: Один добродій, який років зо 20 не був у Станиславові, все ніяк не міг надивуватись, як виросло та погарнішало його рідне місто. — Бог мій, як тут усе змінилося за час моєї відсутності, — постійно повторював він. — Тільки одного не можу зрозуміти. — Чого саме? — За ці 20 років тут усе змінилось, одна лишень шкільна молодь не подорослішала. Коли я від’їжджав, то залишив їх малими. А зараз їх знову малими зустрів! Ось такий був гумор.
«Молочко краси» (рецепт) Ця рідина для вмивання, дуже приємна, швидко надає шкіри білизни та м’якості. Наші читачі можуть його самотужки зробити, чим зекономлять власні гроші. Змішай наступні інгредієнти: Олійка мигдальна — 1 лот Олійка цитринова – 1/2 квінтля Олійка бергамотова – 1/2 квінтля Олійка лавандова – 1 квінтль Олійка гвоздикова – 18 крапель Олійка квіту помаранчевого — 6 крапель Бальзам порувіянський — 1 квінтль Спирт мигдальний — 1 лот До цієї суміші доливай, при постійному перемішуванні у фляжці, фунт* рожевої води, де попередньо треба розчинити квінтль очищеного поташу.
* 1 фунт львівський (приблизно 1,3 л) мав 32 лоти. 1 лот мав 4 квінтлі. Іван Бондарев | 
