І за старої доброї Австрії, і за Польщі влада Станиславова докладала значних зусиль для підтримання чистоти і порядку на вулицях. Однак певні зобов’язання накладалися й на самих мешканців. Так, за Австрії кожен власник нерухомості відповідав за чистоту вулиці перед своїм будинком, а взимку був зобов’язаний очищати від снігуне лише тротуар, а й дах, щоб сніг не падав на перехожих.

В місті рішуче боролися з власниками крамниць, які викидали сміття зі своїх закладів просто на тротуар або у стічні канави, звідки вітер його розносив по всій вулиці.В січні 1903 року загальний осуд викликав такий собі Йоахім Ламм, власник кам’яниці по вул. Карпінського (тепер початок вул. Галицької).

Він не чистив дах, і сніг з нього сипався людям на голови, загрожуючи їм травмами. Як зауважила міська преса, якщо несумлінний власник не виправиться, його буде притягнуто до карної відповідальності. За польської влади чистота теж вимагала від мешканців якщо не зусиль, то відчутних витрат.

У вересні 1936 року в Станиславові створили міську службу чистоти, яка стягувала з власників нерухомості податок, величина якого залежала від довжини фасаду будинку. Сума податку була немалою й зазвичай складала кілька сотень злотих. Нововведення викликало у містян неоднозначну реакцію – багато хто обурювався через необхідність платити за прибирання таку велику суму, дехто стверджував, що й сам може прибрати коло своєї кам’яниці.

Однак міська влада роз’яснювала через пресу, що не всі власники сумлінно ставилися до своїх обов’язків підтримувати чистоту, тому було вирішено збирати з них податок й наводити порядок силами прибиральників, найнятих магістратом. Врешті-решт під тиском громадськості «податок на чистоту» таки скасували, зобов’язавши власників нерухомості самим прибирати коло своїх будинків.

Вони й прибирали – хто старанно, хто абияк, тому міській владі й надалі доводилося їх контролювати і боротися за порядок на вулицях.

Газета «Слово» від 17 вересня 1936 р.

Олена БУЧИК