Мабуть, усі, хто цікавиться історією нашого міста, чули про відомого годинникаря М. Єґера. Зберіглося немало рекламних оголошень майстра й навіть фотографії його годинників.

Проте годинникар ніде не вказував свого імені, лише його першу літеру. Завдяки спискові членів виборчого комітету, розміщеному в газеті «Кур’єр станиславівський», нам пощастило дізнатися, як же звали цього відомого майстра.

Адже в списку значиться Мешулім Єґер, годинникар. Свій бізнес пан Єґер розпочав у 1878 році, а його майстерня знаходилася на вул. Сапєжинській, 9, пізніше на Сапєжинській, 11 (нині вул. Незалежності). В ті часи годинникар за допомогою певних знаків на задній кришці годинника міг позначити свою кваліфікацію, зокрема кількість нагород, отриманих на професійних виставках.

Пан Єґер мав аж 10 таких нагород, що свідчило про його високу майстерність. Годинниковий бізнес пана Єґера був таким успішним, що невдовзі він вирішив його розширити й зайнятися ще й ювелірною справою.

В 1907 році йому випала велика честь – обслуговувати центральний годинник міста, що знаходився на ратуші. Але годинник працював украй погано, часто спізнювався. У ті часи містяни звіряли за ратушним годинником час, тож його відставання спричиняло певні незручності.

Кілька мешканців міста через неточний ратушний годинник навіть спізнилися на поїзд, і Знаменитий годинникар на пана Єґера посипалися скарги. Він був змушений виправдовуватися й навіть подати замітку в газету, в якій пояснював, що зовсім не винен у тому, що годинник показує неправильний час.

Він старанно налагоджує його майже щодня, але годинник старої конструкції, дуже знищений, крім того, в ньому бракує однієї деталі у механізмі циферблату. Тож як не старався майстер, досягти бездоганної точності в роботі ратушного годинника не міг.

Газета «Кур’єр станиславівський» від 15 квітня 1900 р.

Олена БУЧИК